Шпаргалки! - Міжнародні організації

34. Участь України в ЦЄІ
Україна розпочала контакти з ЦЄІ з 1992 року. 15 червня 1993 р. діючому тоді голові ЦЄІ міністру закордонних справ Угорщини Г. Єсенськи було передано офіційного листа МЗС, у якому від імені уряду було заявлено про бажання України стати членом ЦЄІ. Але тоді це питання так і не було вирішене. Проте Україна домоглася-таки з часом статусу асоційованого члена. Вона, як і Білорусь, Болгарія та Румунія, 24 червня 1994 р., поряд з іншими членами, була присутня в Римі на першому засіданні членів Асоційованої ради ЦЄІ з питань транспорту, енергетики, культури, інформації, екології, зв’язку, малого і середнього підприємництва, науки і технології, міграції і статистики.
У 1995 р. Україна вже активно співпрацювала у 14 робочих групах ЦЄІ і конкретно в 34 програмах.
Україна стала повноправною учасницею ЦЄІ у 1996 році. У зв’язку з цим була створена Міжвідомча комісія з питань співробітництва України в рамках ЦЄІ.
Основними напрямами діяльності, що цікавлять Україну в ЦЄІ, є транспорт, охорона довкілля, наука і технології, боротьба з організованою злочинністю та тероризмом, проблеми національних меншин і міграції, молодіжний обмін, прикордонна співпраця. Конкретні проекти : допомога регіонам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, створення транспортного коридору “ Трієст – Любляна – Будапешт – Київ”, модернізація аеронавігаційної служби України, розвиток малого і середнього підприємництва. Україна сподівається на підтримку учасниками ЦЄІ її проекту транспортування каспійської нафти в Європу.

35. Співдружність Незалежних Держав (СНД) : історія створення, проголошені цілі і принципи діяльності, міжнародні угоди між членами.
СНД створена на основі Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, підписаної вищими керівниками Республіки Білорусь, Російської Федерації та України 8 грудня 1991 р. в Біловезькій пущі. В столиці Казахстану Алма-Аста (зараз Астана) 21 грудня 1991 р. на раді глав нових незалежних держав було підписано Протокол про Угоди, в якому зазначалося, що Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан і Україна на рівноправних засадах утворюють СНД. Пізніше до Співдружності приєдналася і Грузія. Членство в організації є добровільним і кожний з учасників має право призупинити чи припинити своє членство в СНД, повідомивши про це її учасників за рік.
ВРУ ратифікувала Угоду про створення СНД вже 12 грудня 1991 р. 22 січня 1993 р. був прийнятий Статут СНД, в якому в т.ч. визначені цілі і принципи СНД.
Цілями Співдружності проголошені:
- співробітництво в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній і культурній галузях;
- сприяння всебічному і збалансованому економічному і соціальному розвитку держав-членів у межах загального економічного простору, а також міждержавному співробітництву й інтеграції;
- забезпечення прав людини і основних свобод відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та документів ОБСЄ;
- співробітництво з метою забезпечення миру і безпеки, прийняття ефективних заходів до скорочення озброєння і військових витрат, ліквідації ядерної зброї та інших видів озброєння;
- мирне врегулювання суперечок і конфліктів між державами-членами.
Основними принципами діяльності організації та її членів були визнані :
1)суворе дотримання взятих на себе міжнародних зобов’язань; 2) невтручання у внутрішні справи; 3) дотримання територіальної цілісності Й недоторканості кордонів СНД; 4) суворе дотримання міжнародних норм у сфері прав людини й основних свобод, включаючи права національних меншин; 5) об’єктивне висвітлення громадсько-політичного життя в ЗМІ держав-членів; 6)заборона діяльності політичних партій та угруповань, що пропагують ідеї фашизму, расизму.
Україна є асоційованим членом СНД. Вона не підписала Статут СНД через те, що деякі його положення суперечать українському законодавству.
В рамках СНД було підписано наступні угоди: Договір про створення Економічного союзу (24.09.1993 р.), Договор про створення Асоціації вільної торгівлі (15.05.1994 р.).
Росія ініціювала створення Митного і Платіжного союзів, до яких, крім неї увійшли Білорусь і Казахстан (01.1995р.) до них 11.1995р. приєдналися також Киргистан, Узбекистан і Таджикистан. Україна до цих структур не увійшла.
29.03.1996 р. був підписаний Договір про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній галузях між Росією, Білоруссю, Казахстаном і Киргизстаном.
В грудні 1993 р. Україна однією з перших ратифікувала Угоду про сприяння розвиткові виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД.
Взагалі, діє лише 130 з більш як 800 угод, укладених у рамках СНД. Багато з них є декларативними або рекомендаційними, і підписані лише частиною держав-членів.
Великі розбіжності в характері і темпах процесів перетворень у державах СНД роблять фактично неможливою їхню взаємодію на основі єдиних економічних правил.
Сучасною тенденцією в розвиткові співдружності стало створення ряду субрегіональних угруповань у складі декількох членів СНД (Центральноазіатський Союз: Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан; ГУУАМ, тощо).

36. Створення субрегіональних угруповань в СНД
Сучасною тенденцією в розвиткові співдружності стало створення ряду субрегіональних угруповань у складі декількох членів СНД : Центральноазіатський Союз ( Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан) , Митний Союз (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан), Союз Білорусі та Росії, ГУУАМ, створене за ініціативою України у 1997 р. у Страсбурзі спочатку як неформальне об’єднання держав – до якого увійшли Грузія, Україна, Азербайджан та Молдова, а в 1999 р. приєднався Узбекистан. При створенні ГУУАМ оптимально використані чинники географічної близькості, спільності проблем, господарських та культурних зв’язків, сучасного стану взаємної торгівлі. ГУУАМ створений з метою економічного співробітництва країн-членів, забезпечення транспортних коридорів і комунікаційних систем між Азією і Європою, що йдуть в обхід Росії. ГУУАМ отримала офіційний статус міжнародної організації 7 червня 2001 р. на основі Хартії підписаної президентами всіх країн-членів в м. Ялта (Україна).

37. Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) : історія створення, склад, цілі і напрямки співробітництва

50. Програми і робочі органи 00Н.
Програма розвитку 00Н (ПРООН) — один із значних міжнародних каналів надання багатосторонньої технічної і передінвестиційної допомоги з метою прискорення економічного і соціального розвитку країн, що розвиваються.
Всесвітня продовольча програма (ВПП) створена спільно 00Н і ФАО з метою надання багатосторонньої продовольчої допомоги для підтримки проектів розвитку, надання та координації надзвичайної допомоги, що надається в рамках 00Н, переважно країнам з низьким рівнем доходу на душу населення і таким, що відчувають суттєву нестачу продовольчих ресурсів або у випадку надзвичайних ситуацій унаслідок стихійних лих.
Конференція ООН з торгівці і розвитку (ІОНКТАД) — головний орган Генеральної Асамблеї з питань міжнародного економічною співробітництва. Охоплює практично всі економічні і правові аспекти сучасної міжнародної торгівлі та пов'язані з нею питання економічного розвитку.
Програма 00Н з навколишнього середовища (ЮНЕП) — головне завдання: сприяти вжиттю заходів з охорони довкілля і поширенню знань про навколишнє середовище в усьому світі, координація діяльності всіх установ 00Н, пов'язаних з проблемами охорони довкілля.

51. Історія і сучасний стан співробітництва України з ООН.
Україна була однією з держав — засновниць Організації і стала повноправним членом 00Н з дня її заснування.
Велика роль у створенні 00Н належить колишньому СРСР, який виніс на своїх плечах основний тягар Другої світової війни. У серпні — вересні 1944 р. на пропозицію СРСР відбулися попередні переговори представників Радянського Союзу, США та Великобританії, внаслідок яких було розроблено «Пропозиції щодо створення Всесвітньої міжнародної організації безпеки», які й стали основою Статуту 00Н.
На Ялтинській конференції (7 лютого 1945 р.) радянська делегація внесла пропозицію, щоб кілька радянських республік були запрошені на конференцію Об'єднаних Націй як засновники міжнародної організації безпеки. Сторони підтримали цю пропозицію стосовно УРСР і БРСР, і було прийнято рішення, що установча конференція Об'єднаних Націй відкриється 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско.
Український уряд наполегливо і цілеспрямовано готувався до цієї конференції. Було складено меморандум, у якому всебічно висвітлювався історико-культурний розвиток українських земель, неспростовно, з посиланням на численні факти доводилось законне право України як однієї з держав, що найбільше потерпіли від фашистської агресії, брати участь у створенні нової міжнародної організації. 25 червня 1945 р. дев'яте пленарне засідання конференції схвалило Статут 00Н, Статут Міжнародного Суду та Угоду про підготовчу комісію, а 26 червня відбулося підписання установчого акта цієї організації — Статуту 00Н. 22 серпня 1945 р. Президія Верховної Ради Української РСР ратифікувала Статут 00Н. З моменту створення 00Н і до дня проголошення незалежності України 00Н була фактично єдиною трибуною, через яку міжнародна громадськість отримувала інформацію про історію і культуру українського народу. Представників України не раз обирали на високі пости у різних органах 00Н.Новий етап участі незалежної України в міжнародних організаціях почався з 24 серпня 1991 року. Цього ж року, вперше за 45 років членства в 00Н, делегація України брала участь у роботі сесії ГА 00Н, керуючись тільки інтересами власної держави.
Сучасними пріоритетними сферами діяльності 00Н для України є:
— розробка ефективних підходів до зміцнення міжнародної та регіональної безпеки;
— більш повне залучення 00Н до процесу роззброєння, зокрема ядерного, зниження військового протистояння у різних регіонах світу, проведення конструктивного діалогу з проблем конверсії, участь у формуванні нових і зміцненні існуючих регіональних структур безпеки, налагодження співробітництва з ними;
— використання досвіду 00Н для розв'язання соціально-економічних проблем, експертної допомоги в інтересах державного будівництва України, сприяння переходу до ринкової економіки;
— використання унікальних можливостей 00Н для ведення діалогу з представниками інших держав.
Органи 00Н беруть активну участь у проведенні економічних і соціальних реформ в Україні. Так, Представництво 00Н разом із ПРООН, ЮНКТАД та МТЦ фінансували ряд заходів для сприяння інтеграції України у світову економіку. Проведені «круглі столи» і семінари, присвячені міжнародній торгівлі, торговельному праву та приватизації. ПРООН разом з представництвом Всесвітньої ради кредитних спілок фінансували проект, спрямований на підготовку українців до управління місцевими кредитними спілками. Програма розвитку 00Н в Україні має своє представництво, яке ініціювало ряд проектів, спрямованих на розвиток та підтримку системи управління, стале зростання добробуту й захист людини, поліпшення стану довкілля.
Спільно з МОП ПРООН реалізує програми навчання безробітних, з програмою ООН-СНІД веде роботу в галузі запобігання поширенню епідемії СНІДу тощо. Тісно співпрацюють з Україною і інші організації 00Н. ЮНІДО сприяє пошукові інвесторів для українських підприємств. ІКАО налагодило стосунки з Київським міжнародним університетом цивільної авіації. Представництво 00Н в Україні ввело до свого штату радника з питань усталеного розвитку, який допомагає урядовим і неурядовим організаціям у розвиткові програми оздоровлення та захисту навколишнього середовища України. Державний комітет України з гідрометеорології увійшов до глобальної телекомунікаційної системи спостереження за погодою (ВМО) для того, щоб мати можливість обміну даними спостережень за кліматом і погодою та обміну прогнозами. Україна бере активну участь у роботі переважної більшості організацій та установ 00Н.

52. Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі.
Торговельна політика і проблеми світової торгівлі є об'єктом діяльності багатьох регіональних, галузевих, глобально-універсальних інститутів, як міжурядових, так і неурядових. Усі вони створюють систему міжнародних організацій, що здійснюють координацію і багатостороннє регулювання міждержавних торгово-економічних відносин. Основні напрями діяльності в цій сфері передбачають створення договірно-правової основи торговельно-економічних відносин, включаючи найважливіші принципи та норми; вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торговельно-політичних засобів впливу на міждержавні зв'язки; сприяння досягненню домовленостей і розв'язанню спірних проблем; обмін інформацією і досвідом організації торговельно-економічних зв'язків.
До групи глобально-універсальних організацій належать такі, які географічне і за характером діяльності в сфері торгівлі тяжіють до глобальних (всесвітніх) і універсальних (загальної компетенції) організацій. У міжнародній торгівлі до глобально-універсальних належать: три органи 00Н — Конференція 00Н з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Комісія 00Н з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Міжнародний торговельний центр; міжурядові організації — Всесвітня митна організація (ВМО), Бюро міжнародних виставок (БМВ); неурядові організації — Міжнародна торговельна палата (МТП), Спілка міжнародних ярмарків (СМЯ).
До регіональних організацій торгівельного спрямування належать усі регіональні економічні угруповання, оскільки спільною рисою цих наддержавних організацій є інституціональне закріплення вже існуючого ступеня розвитку інтеграції. Поміж регіональних організацій з найбільш розвинутою торгівельною функцією можна назвати Північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА), Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ), Південний спільний ринок (МЕРКОСУР), Митний та економічний союз Центральної Африки (МЕСЦА), Спільний ринок Східної і Південної Африки (СРСПА) та ін.
Галузеві організації, об'єктом діяльності яких є окремі галузі світової торгівлі, можна поділити на міжурядові і неурядові. На окремих світових товарних ринках важливу роль відіграють міжнародні товарні організації, метою яких є спостереження за реалізацією міжнародних товарних угод, і міждержавні організації країн-виробників, країн-експортерів і країн—імпортерів сировини, метою яких є посилення національного контролю над природними ресурсами і стабілізація цін на ринках сировинних товарів. До міжурядових галузевих організацій належать: у промисловості — Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК), Міжнародна рада з олова, Асоціація країн — експортерів залізної руди (АПЕФ), Міжурядова рада країн — експортерів міді (СИПЕК), Світова енергетична конференція тощо; у сільському господарстві — Міжнародна комісія з рису, Міжнародна угода з зерна, Міжнародний комітет з чаю, Міжнародна угода з цукру та ін.; у транспорті і зв'язку — Міжнародний комітет залізничного транспорту, Арабський поштовий союз тощо. Численні недержавні галузеві організації існують у формі міжнародних спілок виробників (підприємств, картелів, міжнародних асоціацій): Міжнародна конференція виробників електроенергії; Міжнародна спілка підприємств газової промисловості; Міжнародна федерація торговців сталлю, трубами і металами; Міжнародна асоціація з виробництва мила та миючих засобів; Міжнародна асоціація власників підприємств з виробництва шпалер; Картель з радіоапаратури; фосфатний, содовий, сірниковий, калійний, азотний, нафтовий, алюмінієвий, трубний, електроламповий картелі та сотні аналогічних об'єднань в усіх сферах виробництва.
До групи міжнародних організацій із стандартизації і сертифікації належать організації, сферою компетенції яких є розробка міжнародних стандартів продукції в різних галузях, її сертифікація та консультативна і інформаційна діяльність. На глобальному рівні питаннями стандартизації і сертифікації продукції займаються Міжнародна організація із стандартизації (ІСО) і Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК), на регіональному — Європейський комітет із стандартизації (СЕН), Європейський комітет із стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК), Міжскандинавська організація із стандартизації (ІНСТА), Міжнародна рада із стандартизації, метрології, сертифікації (НДР) тощо.

53. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД).
Конференція 00Н з торгівлі і розвитку — ЮНКТАД — створена в 1964 р. як головний орган Генеральної Асамблеї з питань міжнародного економічного співробітництва. Відомо, що Генеральна угода з тарифів і торгівлі була укладена поза організаційними структурами і впливом 00Н. Крім того, з моменту заснування ГАТТ працювала насамперед в інтересах промислове розвинутих країн. Тому створення ЮНКТАД вирішувало всі проблеми: доповнення структури 00Н органом, що відповідає за розвиток світової торгівлі, і можливість надання підтримки країнам, що розвиваються, в налагодженні торговельно-економічних відносин з іншими державами. ЮНКТАД охоплює практично всі економічні й правові аспекти сучасної міжнародної торгівлі і пов'язані з нею питання економічного розвитку.
Діяльність ЮНКТАД спрямована на:
— регулювання торгових і економічних відносин між державами шляхом розробки концепцій і принципів розвитку світової торгівлі;
— розробку заходів регулювання міжнародної торгівлі сировинними товарами за допомогою укладання міжнародних товарних угод, створення дослідницьких груп з сировинних товарів тощо;
— розробку заходів і засобів торгової політики і економічного співробітництва, серед яких — створення загальної системи преференцій при імпорті товарів з країн, що розвиваються, яка почала діяти в 1976 р.; заходи для усунення тарифних бар'єрів тощо;
— сприяння розвиткові економічного співробітництва між країнами, що розвиваються, шляхом організації переговорів щодо створення глобальної системи преференцій між країнами, що розвиваються; розробки програми дій світового співтовариства для сприяння подоланню економічного відставання найменш розвинутих країн;
— проведення нарад експертів, представників урядів, дипломатичних переговорних конференцій з метою узгодження політики урядів і регіональних економічних угруповань з питань розвитку світової торгівлі та інших проблем. У 1992 р. держави — члени ЮНКТАД уклали Картахенську угоду (ЮНКТАД—VIII), в якій визначені заходи у взаємопов'язаних галузях — фінансів, торгівлі, сировинних товарів, технології і послуг тощо;
— регулювання обмежувальної ділової практики розробкою Кодексу узгоджених на багатосторонній основі принципів і правил щодо контролю за обмежувальною діловою практикою і різних заходів з регулювання діяльності транснаціональних корпорацій;
— аналітичну роботу з проблем глобалізації і розвитку, інвестицій, розвитку підприємств і технологій, міжнародної торгівлі товарами і послугами, розвитку інфраструктури в сфері послуг;
— сприяння координації діяльності в рамках 00Н з питань міжнародної торгівлі, підготовка документів для Генеральної Асамблеї, ЕКОСОР та інших організацій;
— співробітництво з міжнародними економічними організаціями (ВТО, МТЦ та іншими);
сприяння технічному співробітництву (ЮНКТАД є організацією — виконавцем ПРООН), обміну інформацією і проведенню консультацій.