Особистість — це складна система, в якій диференціюються та ін¬тегруються всі психічні явища, що розвиваються в індивіді під впливом різноманітних факторів. Тому особистість можна визначати, кажучи словами Г.С. Костюка, «системою систем», і це буде правильно. У свою чергу, індивідуальність кожної людини визначається і характеризуєть¬ся психологічною структурою її особистості. Сучасні дослідження свідчать, що окремі риси та властивості особистості не просто об'єднані в єдину суцільну структуру, а ще й утворюють певну ієрархію. Вся струк¬тура, у свою чергу, визначається кожною її складовою. І взагалі, що'таке структура? Структура будь-якого психологічного явища— це Єдність елементів та їхніх всебічних зв'язків. Поняття «структура» запровадив у психологію в 1890 р. німецький вчений К. Еренфельс. Структура протистоїть аморфності. Вперше у вітчиз¬няній психології це поняття застосував 1959 р. С.Л. Рубінштейн. Сучасна вітчизняна психологія має кілька підходів до психологічного структурування особистості, яке здійснено у дослідженнях О.М. Леон¬тьева, С.Л. Рубінштейна, О.Г. Ковальова, Г.С. Костюка, К.К. Платоно¬ва, B.C. Мерліната інших. Можна виділити три основні аналітичні напря¬ми щодо побудови цілісної психологічної структури особистості: 1) со-ціально-психолого-індивідуальний, 2) діяльнісний і 3) генетичний. Стисло охарактеризуємо погляди деяких учених щодо побудови пси¬хологічної структури особистості. Олександр Ковальов розглянув п'ять підструктур особистості: 1) спрямованість, 2) здібності, 3) характер, 4) система управління і 5) психічні процеси [42, 52]. Вольф Мерлім відокремив дві підструктури особистості: власти¬вості індивіда (темперамент та індивідуально-психологічні особливос¬ті психічних процесів) і властивості індивідуальності (мотиви і став¬лення, характер і здібності). Професор Костянтин Платонов (1906-1983) також дотримувався цієї самої ідеї і пропонував динамічну функціональну психологічну струк¬туру особистості. В її основі у властивостях особистості лежать кри¬терії відношення соціального і біологічного, в її психологічній струк¬турі він відокремив чотири ієрархічні підструктури (табл. 2-4). Табл. 2-4. Динамічна функціональна психологічна структура особистості
Підструктура Елементи, що входять у п підструктуру Відношення біологічного та соціального Види формування підструктур 1) спрямованість особистості переконання, світогляд, ідеали, інтерес, бажання, покликання біологічного дуже мало виховання 2) досвід особистості знання, навчання, вміння, звички значно більше соціального навчання 3) особливості психічних процесів воля, почуття, уявлення, мислення, сприймання, емоції, пам'ять частіше більше соціального вправи 4) біопсихічні властивості темперамент, статеві, вікові, патологічні властивості соціального дуже мало тренування
Крім цих чотирьох підструктур, у структурі особистості він виокрем¬лює дві загальні інтегративні підструктури: характер і здібності [68]. Ці властивості створюють риси, які є не тільки складовою особливої під¬структури, а й можуть компенсувати якийсь недолік у інших підструк-турах. Із застосуванням принципу накладання одного ряду підструктур на другий був зроблений крок до системної побудови двовимірної психо¬логічної структури особистості. Формування і розвиток особистості згідно К.К. Платонова відбува¬ється у послідовності, зображеній на рис. 2-1. Головними в його концепції є такі аспекти. По-перше, вона має на увазі психологічну структу¬ру. По-друге, вона динамічна, а саме: розвивається у часі, змінюючи склад своїх компонентів та зв'язків між ними за збереження функцій. По-третє, під «структурою» К.К. Платонов розуміє єдність елементів. Оскільки ж ідеться про взаємозв'язки не матеріальних, а функціональ¬них властивості і якостей особистості, то в цьому разі мається на ува¬зі функціональна структура особистості. Військові психологи Микола Феденко, Михайло Дьяченко основ¬ними компонентами психологічної структури особистості вважають: 1) психічні процеси; 2) психічні стани; 3) психічні властивості; 4) пси¬хічні утворення. У підручниках з військової психології, виданих у ко¬лишньому Радянському Союзі, подано здебільшого їхній підхід. У 30-50 pp. XX ст. німецький психолог Ф. Лерш запропонував ці¬кавий варіант синтезу двох напрямів дослідження психологічної структу¬ри особистості: соціально-психолого-індивідуального і діяльнісного ас¬пектів особистості у вигляді двовимірної горизонтально-вертикальної схеми. Ці два виміри складають єдність, перебувають у взаємозв'язку і, відповідно, є взаємообумовленими. Цей варіант побудови психологічної структури особистості підтримували Г.С. Костюк і П.М. Пелех. Горизонтальний вимір особистості, за Ф. Лершем, утворюють пси¬хічні процеси та функції, що виникають і розвиваються в особистості на основі «закону комунікації». Цей вимір складається з мотиваційно¬го, чуттєвого, пізнавального і діяльнісного «членів». Вертикальний параметр особистості, відповідно до нього, є внутріш¬нім результатом «горизонтальної» діяльності, які утворюють нашару¬вання у формі диспозиції психічних властивостей, навичок, звичок тощо. Вони динамічні, тому що беруть участь у горизонтальній діяльності особистості. Основними складовими вертикальної структури особис¬тості є: особистісна надбудова; ендотимна основа особистості; відчуття, сприймання, уява, пам'ять, мислення, діяльна поведінка тощо; жит¬тєва основа особистості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Психологічна структура особистості» з дисципліни «Військова психологія»
