Цей метод у військовій психології має широке застосування і є системою засобів дослідження, діагностики, корекції та проектування життєвого шляху людини. Нині — це єдиний метод, який дає змогу вивчити особистість у процесі її розвитку. Цей метод емпірич¬ного пізнання почали розробляти в першій чверті XX ст. (М.О. Рибні-ков, Ш. Бюлер). Спочатку обмежувалися ретроспективним описом минулих етапів життя людини, а надалі почали включати аналіз актуаль¬них та можливих подій (майбутня автобіографія, керована фантазія, гра¬фіки життя тощо), дослідження кола спілкування (додаткові біографії лі¬нії стосунків суб'єкта). Наприклад, Микола Рибніков розглядав автобіо¬графію як психологічний документ особистості та її історії. Він розділяв спонтанні автобіофафії, коли ініціатива ретроспективного погляду на вла¬сне життя належить самій особистості, та провоковані, коли дослідник використовує прийом спонукання досліджуваного говорити про себе за визначеним планом. Такий прийом гарантує однорідність зібраного ма¬теріалу, що дає можливість порівнювати, поєднувати, узагальнювати факти. Сучасні біографічні техніки спрямовані на реконструкцію життєвих програм і сценаріїв розвитку особистості. Аналізові підлягають також просторові та часові характеристики службового, родинного, духовно¬го життя військовослужбовця, взаємодії його з природним та соціаль¬ним середовищем. Застосування біографічного методу передбачає отримання різнома¬нітної об'єктивної інформації, для чого можна використовувати опиту¬вання, тестування, інтерв'ю. Додаткову інформацію можна отримати під час аналізу свідчень очевидців, бесіди та опитувань близьких лю¬дей, під час первинного аналізу спогадів сучасників. Також успішно можна використовувати модифікації методу вивчення результатів діяль¬ності, коли аналізуються щоденники й листи, будуються криві продук¬тивності й діаграми життєвих вимірів активності особистості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Біографічний метод» з дисципліни «Військова психологія»
