У соціальній психології під лідерством у малих групах розуміють діяльність особи, яка веде групу до досягнення мети та якій надається право брати на себе найбільш відповідальні рішення, що стосуються інтересів групи. Лідер— це авторитетна особистість, яка впливає на членів групи, веде їх за собою, виявляє ініціативу, бере на себе провідну роль. Ліде¬ром може бути лише такий воїн, який сам цього прагне. У процесі психологічних досліджень опрацьовано низку теорій лі¬дерства. Наприклад, теорія лідерських ролей Р. Бейлза розглядає ліде¬ра з позицій професіоналізму і з врахуванням емоційного фактора. Тео¬рія рис лідерства стверджує, що людина від природи має специфічні якості й здібності лідера. Ситуаційна теорія Ф. Фідлера стверджує, що лідер більш орієнтований на завдання, ніж на людей. У соціальній психології існують такі класифікації лідерів: а) за змістом діяльності (натхненник і виконавець); б) за характером діяльності (універсальний і ситуаційний); в) за напрямом діяльності (діловий і емоціональний): г) за ціннісно-емоційними показниками (позитивний і негатив- ний); д) за формальним показникам (формальний і неформальний). Лідерство можна також розглядати з позиції стилю діяльності — це характерні для лідера прийоми впливу на ведених (для формального лідера — на підлеглих). Зміст стилю діяльності становлять поняття: колегіальність, директивність, лібералізм, бюрократичність тощо. Ди¬рективні лідери менше радяться, більше застосовують вказівки. Колек¬тивні лідери застосовують демократичний стиль управління. Бюрокра¬тичний стиль лідерства жорсткий у використанні законів та інструкцій, а ліберальний стиль, навпаки, нехтує цим. За змістом діяльності всіх людей умовно можна розділити на натхнен¬ників ідей і виконавців. Такий поділ існує і серед лідерів. Необхідно відзначити, що рідко трапляється керівник-лідер, який мав би здібності як натхненника, так і виконавця. За характером діяльності- універсальний лідер виявляється постій¬но, ситуаційний — тільки інколи. Автор ситуаційної теорії Ф. Фідлер наголосив, що в несприятливих або надто тяжких ситуаціях лідер, орієн¬тований на завдання, які необхідно виконати групі, досягає більшого, ніж лідер, орієнтований на людей. Навпаки, у сприятливих умовах най¬ефективніше керує лідер, орієнтований на людей. Знання цих підходів зможе допомогти офіцерові обрати власний стиль діяльності в різних ситуаціях, який, враховуючи особливі вимоги до військово-професій¬ної діяльності, має ути ситуативним. За спрямованістю діяльності лідер може бути діловим, який утри¬мує лідерські позиції завдяки своїм діловим рисам (наприклад, профе¬сіоналізму й компетентності) та емоційним (це організатори дозвілля і довірливого спілкування, творці доброго настрою в колективі). Пози¬тивна діяльність у лідера-керівиика виявляється у вирішенні ділових завдань. Лідер із негативними рисами, навпаки, створює конфліктні ситуації в колектирі. За формальним показником керівник і лідер можуть бути однією особою. Тоді ми говоримо, що керівник має лідерські здібності. Але може бути і навпаки. У підрозділі є формальний лідер, який не має лідерських рис і здібностей, і водночас у цій групі неформальним ліде¬ром є інша особа. Його діяльність може бути як позитивною, так і нега¬тивною. Негативне лідерство, як правило, породжується неавторитетністю формального лідера, його некомпетентністю, слабкою волею, невмін¬ням організувати життєдіяльність підлеглих, незнанням основ психо¬логії. Позитивне лідерство необхідно заохочувати. Таких воїнів корис¬но використовувати в суспільній праці або, коли є така можливість, на службових посадах. Офіцерові щодо негативного лідера можна рекомендувати такі за¬ходи: — з ним необхідно провести відкриту розмову без свідків із наголошенням на його позитивних рисах; — залучити його до суспільної праці, де він міг би показати свої організаторські та комунікативні здібності; — коли це необхідно, офіцер мусить вимагати від нього у при¬сутності товаришів по службі змінити свою поведінку, яка шкодить спільній діяльності; — коли офіцер критикує такого лідера, він має критикувати його вчинки, а не особистість. В окремих випадках такого лідера можна поставити під керівництво більш вольового командира-лідера. Для вивчення неформальних стосунків у підрозділі, виявлення не¬формальних лідерів, статусів усіх членів колективу допомагає соціомет-рична методика. Вона дає змогу виразити внутрішньоколективні взає¬мини у вигляді числових величин та графіків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лідер і лідерство» з дисципліни «Військова психологія»
