снують також апаратні методи вивчення групової діяльності. Од¬ним із найвідоміших апаратних методів є гомеостатичний метод Ф.Д. Горбова (1976), що допомагає виявити лідера групової діяльнос¬ті. Цей пристрій було створено для визначення психофізіологічної су¬місності людей у груповій діяльності. Він грунтується на моделюванні спільної та взаємозв'язаної діяльності на спеціальному пристрої, який називається гомеостат (рис. 9-6). Принцип роботи гомеостата. У ньому використовується принцип взасмоперехресних зв'язків, завдяки яким кожен досліджуваний, роз¬в'язуючи свою частину завдання, впливає на результати діяльності всіх інших досліджуваних. Він має можливість обертати один із важелів
керування (х, y, z); оберт ручки впливає на положення індикаторів (и, г, w), котрі перебувають у полі зору досліджуваних. Між важелями керу¬вання та індикаторами розміщено підсилювальні ланки Ко та Кв. Пер¬ша задає ступінь впливу головного керування, а друга — ступінь взаєм¬ного впливу керівних дій, які можуть бути як негативними, так і пози¬тивними. Завдання групи досліджуваних полягає в тому, щоб, обертаючи руч¬ку якомога швидше, встановити стрілку індикатора в нульове положен¬ня. Дослідник зі свого пульта керування має можливість варіювати склад¬ність завдані*. Завдання тільки тоді вважається розв'язаним, коли всі члени групи досліджуваних встановлюють стрілки в нульове поло¬ження. Гэмеоспшт сконструйовано так, що при розв'язанні легких завдань стратегія групи ґрунтується на однозначних тактичних діях досліджу¬ваних, але якщо завдання важке, то ця стратегія успіху не забезпечує. Хто-небудь із досліджуваних обов'язково має відхилитися від «звичай¬ної» тактики. Такий досліджуваний, умовно названий лідером, вже не прагне негайно встановити свою стрілку на «нуль», що він робив рані¬ше, а чекає, коли вона сама переміститься в потрібному напрямку під впливом партнерів або, що притаманне активнішим і цілеспрямованим особам, навмисно відводить її від «нуля». Такий досліджуваний, діючи ніби проти своїх інтересів, поступово зменшує амплітуду коливань всіх стрілок, приводячи таким чином на цьому рівні усю систему в стан рів¬новаги (у цих експериментах до нуля). У процесі експерименту реєструється рух стрілок усіх індикаторів та ручок керування. Обчислюючи коефіцієнти крос-кореляції між до¬сліджуваними, офіцер може визначити ступінь спрацьованості групи та розподіл у ній ролей. Виявлено, що на гомеостаті успішніше розв'я¬зують завдання ті групи, в яких роль лідерів виконують її формальні керівники. Зазвичай ці ж групи успішніше виконують і поставлені бо¬йові завдання, особливо коли діяльність має спільний та взаємозв'яза¬ний характер. Цей експеримент з моделювання групової діяльності дає змогу глиб¬ше зрозуміти функції лідера в групі не тільки як кмітливого члена гру¬пи, що має такі психічні риси, як витримка, самовладання, здатність швидко й адекватно оцінювати ситуацію, а й допомагає оцінювати здіб¬ності і точно координувати дії всієї групи в цілому. Експеримент за¬свідчує також, що складна групова взаємозалежна діяльність не може бути ефективною, якщо в групі не сформувалася необхідна психологіч¬на сумісність, яка регламентує суворий розподіл функціональних обо¬в'язків між її членами — «лідер і відомі».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гомеостатичний метод» з дисципліни «Військова психологія»
