еред переживань пресуїцидального періоду звернув на себе увагу частий опис стану, який більшість досліджуваних змальовували як «нестерпний душевний біль». Ще Сергій Корсаков (і 854-1900} зазначав: «...зміна настрою доходить до величезного відчаю, до ступеня справжнього душевного болю («Neuralgia psychica»). якого хворий не в змозі витримати і. щоб позбутись його, зважується на самогубство». Психалгія як феномен мас певну структуру, яка істотно відрізняється у своїх конкретних виявах від структури патологічних станів. За пси¬халгії не порушується режим основних вегетативних, вітальних виявів, біологічних потреб: не спостерігається порушень сну, апетиту, незмінним лишається індивідуальний темп моторики. При психалгії зберігається можливість емоційної диференціації зовнішніх подразників; зберігається система іптерперсонального спілкування і часто з'являється навіть характерна для цього феномену стратегія поведінки, скерованої на свідоме приховування свого стану і запобігання небажаного втручання. Нерідко розвивається гіперактивність. Психалгія має (за описом осіб, котрі її пережили) соматологічний акомпанемент у вигляді локалізації тяжкого відчуття за грудиною. Пси¬халгія, на думку А.Г. Амбрумової — це явище, яке має бути виділене в особливу категорію— категорію передклінічних феноменів, що посідають проміжне місце між умовними полюсами «норма—патологія». При психалгії спостерігається звуження мотиваційної сфери за ра¬хунок афективної загальмованості одного, панівного мотиву. Це приводить до певного обмеження спілкування і бажання активно вступати в контакти з людьми, до часткового відносного послаблення інших вищих потреб (пізнавальних, творчих, естетичних), у зв'язку з чим довільна діяльність військовослужбовця стає більш однонапрямленою, менш різноманітною, ніж раніше. Одним із постійних виявів психалгії є зміна переживання часу. Порушується рівновага у співвідношенні часових періодів— минулого, теперішнього і майбутнього. Уявлення про єдиний час розпадається: сприймається головним чином період теперішнього, «відволікаючи» воїна від згадок про минуле, тобто дезактивуючи, таким чином, його минулий досвід, позбавляючи можливості застосувати наявні соціальні та адаптивні навички й уміння, критерії, настанови. Це обумовлено інтенсивністю негативного переживання, яке переключає психічну діяльність на емоційний регістр. Відбувається різке звуження ряду уявлень; частина напрямів постійної діяльності, втрачаючи свою цінність, змінює своє місце в ієрархії ціннісних орієнтацій, Іноді відпадає зовсім, втрачаючи при цьому роль збудника і визначника соціальних потреб. А при дезактивації потреб відпадає і діяльність, скерована на їхнє задоволення, залишаючи місце тільки для діяльностей, так чи інакше пов'язаних із переживанням теперішнього моменту, тобто власне із психалгією. Таким же чином дезактивується і період майбутнього, в деяких випадках майже повністю випадаючи із картини свідомих уявлень психіки.
Три ймовірні наслідки психалгії: 1) вона може супроводжуватися, слідом за появою суїцидальних тенденцій, активізацією нормального особистісного захисту, що відбувається у формах, властивих певному військовослужбовцю; 2) вона може дати безпосередній вихід в суїцидальну поведінку; 3) захист, що вмикається в момент максимального психічного напруження, може набути патологічних форм {реактивний стан).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Значення психалгії в генезі суїциду» з дисципліни «Військова психологія»
