АВДІЄНКО Михайло Овер’янович (1886 — 08.09.1937) — укр. громад. і політ. діяч, один із лідерів укр. націонал-комунізму. Мобілізований під час Першої світо-
вої війни до рос. армії, служив у Петрогр. гарнізоні, де став одним з організаторів укр. нац. руху. Очолив революц. виступ Волин. полку, сформованого майже виключно з українців. А. — один з організаторів укр. маніфестації у Петрограді (нині Санкт-Петербург) 12 берез. 1917. Укр. громадою Петрограда делегований до Петрогр. ради робітн. і солдатських депутатів. Чл. Української Центральної Ради і Всеукр. ради військ. депутатів, Малої ради від фракції УСДРП. Гласний Київ. міськ. думи. В листоп.— груд. 1918 — чл. Ревкому, який очолив повстання проти гетьмана П.Скоропадського у Києві. Разом з А.Драгомирецьким, М.Ткаченком, Ю.Мазуренком, А.Річицьким на VI з’їзді УСДРП (10— 12 січ. 1919) був засн. УСДРП (незалежних). Один із засн. УКП (25 січ. 1920), на II з’їзді партії обраний секретарем її ЦК. Після саморозпуску УКП на IV парт. з’їзді (1—4 берез. 1925) А. прийнятий до КП(б)У. Керував ЦСУ УРСР. 26 лют. 1934 засуджений «трійкою» при ДПУ УСРР до 10 років ув’язнення. Страчений за вироком «трійки» Управління НКВС Карельської АРСР. Реабілітований 1966. Літ.: Верстюк В.Ф., Осташко Т.С. Діячі Української Центральної Ради. К., 1998. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Авдієнко Михайло Овер’янович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
