З метою встановлення перспектив розвитку галузей господарства в окремих басейнах річок, економічних районах та в цілому в державі, а також запобігання їхній шкідливій дії на стан водних ресурсів, розробляють спеціальні документи, які називаються «Схеми комплексного використання і охорони вод». Розрізняють генеральну, басейнові, міжбасейнові, територіальні та галузеві схеми. Генеральну схему комплексного використання і охорони вод розробляють для території всієї країни, в ній передбачають принципові напрями водного господарства в перспективі на 15-20 або 20-30 років наперед. Басейнові схеми розробляють для окремих басейнів річок на підставі генеральної схеми. Міжбасейнові охоплюють декілька басейнів річок з метою розробки для них перспективних водогосподарських заходів. Територіальні схеми розробляють для окремих економічних районів або областей на базі генеральної, басейнових чи міжбасейнових схем. Галузеві схеми складають для окремих галузей економіки (наприклад, меліорації, енергетики, промисловості, рибного господарства тощо). При розробці схем охорони й раціонального використання малих річок дуже важливим є встановлення черговості реконструкції річок з метою здійснення водоохоронних заходів. Для цього можна використати критерії вибору черговості реконструкції річок за методом бальної оцінки основних шкідливих чинників: 1) інтенсивності використання водних ресурсів; 2) соціальної значущості території; 3) забрудненості водного об'єкта. Кожен із цих чинників оцінюють стосовно базового значення (100 балів). | Забезпеченість водоспоживання наявними водними ресурсами дорівнює: , де і = 1, 2, ..., п; – об'єм води, який використовувався в останній рік і-им споживачем із р-ї річки, тис. м3; – річний стік річки 95 %-ї забезпеченості, тис. м3. Густоту населення в басейні річки в цілому можна визначити як середньозважений показник по всіх районах (де мірою є довжина ділянки річки, що припадає на даний район): , де k = 1, 2,..., k; Пkp – густота населення в -му адміністративному районі, який примикає до р-ї річки (осіб на 1 км2); Lp – загальна довжина р-ї річки, км; Lkp – довжина ділянки р-ї річки, що припадає на k-й адміністративний район, км. Оскільки для багатьох малих річках інформації щодо якості води в них недостатньо, то для непрямої її характеристики рекомендують використовувати два показники: , і : ; , де = 1, 2,..., ; – приведена маса забруднень у стічних водах, які надходять з організованим стоком у річку; – середньорічний стік річки 95 %-ї забезпеченості; – ГДК -ї речовини в річці для водойм рибогосподарського використання, мг/л; – маса -го виду забруднюючої речовини, яку скидають у річку р за рік, т; – індекс антропогенного навантаження в цілому по річці, характеризує об'єм забруднюючих речовин, який надходить із водозбірного басейну в річку (чим більше , тим більший цей об'єм). Індекс антропогенного навантаження рекомендують визначати по кожному адміністративному району обласного підпорядкування, оскільки так складають статистичну звітність за видами землевпорядкування: , де – оцінка антропогенного перетворення, яка відповідає z-му виду землевпорядкування, балів (табл. 2.1); – площа z-го виду землекористування в k-му адміністративному районі, тис. км2; – загальна площа, тис. км2. Таблиця 2.1 Оцінка антропогенного перетворення Вид землекористування Оцінка , балів Заповідники, заказники 1 Ліси, чагарники, болота 2 Перелоги 3 Сінокоси 4 Пасовища 5 Багаторічні насадження, де здійснюють агротехнічні заходи 6 Рілля 7 Ділянки, які перебувають у стадії меліоративної обробки, відведені під промислові об'єкти, транспортні магістралі, дороги, прогони (не порушені гірничими розробками) 8 Ділянки, порушені гірничими розробками 9
Якщо річка протікає по декількох адміністративних районах, то індекс антропогенного перетворення по річці в цілому дорівнює: , де k = 1, 2,..., k; – індекс антропогенного навантаження в k-му адміністративному районі, який прилягає до р-ї річки; – довжина ділянки р-ї річки в k-му районі; – загальна довжина річки. Величини прораховують по тих річках даного регіону, для яких мають бути розроблені схеми охорони вод. З отриманих значень вибирають максимальні, які приймають за базові: . Кожному з них відповідає найбільше число балів – 100. Після підрахунку суми оцінок усіх показників по кожній річці визначають загальну оцінку : . . Належність річки до особливо охоронних територій потрібно визначати за величиною (балів) (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Оцінка територій
№п/п Вид території Оцінка , балів 1 Територія природна охоронна заповідна еталонна 400 2 Територія природна охоронна середовищеутворююча 300-400 3 Територія природна охоронна ресурсозахисна 200-300 4 Пам'ятка природи, розташована на річці (скеля, закрут) та ін. 10-50
Оцінку у запропонованому інтервалі значень дають залежно від значущості (місцева, державна) охоронної території за формулою: , де – відповідно вид охоронної території (об'єкта) та його оцінка; – кількість охоронних територій (об'єктів) на р-й річці.
Загальна оцінка по річці з урахуванням усіх чинників, які характеризують гостроту водоохоронної проблеми, дорівнюватиме: . Чим більша величина , тим гостріша водоохоронна проблема і тим вище ранг даної річки при визначенні розробки схем охорони вод.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Схеми комплексного використання ВР та їх охорони» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
