Зупинимось на класифікації та структурі власне водоохоронних заходів. Основною класифікаційною ознакою таких заходів є час їхньої дії щодо моменту утворення забруднюючих речовин чи надходження їх у природне середовище. Відповідно до цього всі водоохоронні заходи поділяють на три групи: запобіжні, розподільчі та компенсаційні. Найвагоміші у екологічному відношенні – запобіжні заходи, оскільки саме вони спрямовані на боротьбу з безпосередніми причинами і джерелами забруднення. Їх основна мета – не допустити або суттєво зменшити надходження відходів виробництва і споживання у водні об'єкти. Розподільчі водоохоронні заходи можуть виконуватися раніше від запобіжних і компенсаційних, одночасно з ними чи після них. Такі заходи мають на меті вирівняти антропогенне навантаження на басейни річок шляхом їхнього перерозподілу в часі й просторі з урахуванням асимілюючих спроможностей різних ділянок басейну. Компенсаційні водоохоронні заходи повинні забезпечувати нейтралізацію шкідливого впливу та якість води тієї частини відходів, яка надходить до водного об'єкта після здійснення запобіжних заходів, що є основною ланкою в системі заходів, спрямованих на забезпечення високої якості природних вод. У перспективі питома вага запобіжних заходів дедалі збільшуватиметься. Розрізняють три категорії запобіжних водоохоронних заходів: 1) заходи з екологізації основної технології, які здійснюють до початку виробництва; 2) заходи, що супроводжують цикл «виробництво-споживання»; 3) заходи, які здійснюють після завершення циклу «виробництво-споживання». Розподільчі заходи займають проміжну позицію між запобіжними і компенсаційними. Нагадаємо, їхнє основне завдання – регулювання рівня антропогенного навантаження на різні компоненти природи басейну річки шляхом розподілу залишкової кількості забруднюючих речовин, які надходять до водного об'єкта після здійснення запобіжних водоохоронних заходів. Розрізняють такі категорії розподільчих водоохоронних заходів: 1. раціоналізація розміщення джерел забруднення з урахуванням загальних водоохоронних вимог; 2. розподіл відходів і викидів по території; 3. розподіл відходів і викидів у часі. Оцінку можливостей зменшення рівня забруднення річок шляхом раціоналізації розміщення різних об'єктів у басейні необхідно здійснювати постійно. При раціоналізації розміщення об'єктів, що плануються до будівництва, слід враховувати рівень антропогенного навантаження на території. До переліку першочергових промислових об'єктів, які у майбутньому розміщуватимуться у найзабрудненіших районах, слід включити підприємства з переробки місцевих відходів. Компенсаційні заходи поділяють на таких три види: 1) заходи, спрямовані на зменшення надходження забруднюючих речовин; 2) заходи зі складання відходів виробництва і споживання для постійного чи тимчасового зберігання; 3) заходи, спрямовані на відновлення асимілюючої здатності водозбору. За структурою водоохоронні заходи у басейнах річок поділяють на організаційно-господарські, агротехнічні, лукомеліоративні, лісомеліоративні, та гідротехнічні. Тут ми лише коротко охарактеризуємо їх, а детальніше зупинимося пізніше, поділивши ці заходи на ті, що здійснюють у руслі річки, і ті, що – на водозборі. Організаційно-господарські заходи бувають профілактичні та спеціальні. Профілактичні полягають у забороні: використання авіації для внесення добрив і обробки посівів пестицидами; застосування легкорозчинних отрутохімікатів та мінеральних добрив; розорювання земель і знищення деревно-чагарникової чи трав'янистої рослинності на ерозійно небезпечних ділянках; внесення добрив на сніговий покрив і мерзлий ґрунт; складування на полях мінеральних добрив; будівництво складів мінеральних добрив й отрутохімікатів, а також очисних споруд, баз відпочинку і стоянок автомобілів у водоохоронних зонах тощо. Спеціальні заходи передбачають раціональну з погляду екології організацію території та комплексне водорегулювання у межах водозбору. Агротехнічні заходи застосовують з метою регулювання поверхневого стоку і запобігання ерозії ґрунтів. До них належать фітомеліорація, протиерозійні способи обробітку ґрунту, прийоми затримання снігу і регулювання сніготанення. Фітомеліоративні заходи включають систему сівозмін, розташування культур смугами, післяукісні та післяжнивні посіви, вирощування сидеральних культур, буферні смуги тощо. Агротехнічні заходи щодо регулювання стоку і ґрунтозахисні технології обробітку сільськогосподарських полів потребують щорічного оновлення і зміни. Їх слід об'єднувати із заходами тривалої дії – захисними лісонасадженнями та гідротехнічними спорудами. Лукомеліоративні заходи дають змогу зменшити або повністю запобігти ерозії ґрунтів. Залуженню підлягають днища балок, ярів, еродовані схили, крутістю понад 5°-7°, ділянки на орних землях (буферні смуги). Задерновані днища балок і улоговини є шляхами скидання поверхневого стоку до водойми-регулятора або в гідрографічну мережу. Залуження виконують у період мінімального поверхневого стоку. Лісомеліоративні заходи здійснюють комплексно у вигляді завершених систем. Ця система захисних лісових насаджень є постійно діючим елементом ґрунто- і водоохоронних заходів. Лісові насадження сприяють підтриманню стану ґрунту, води і повітря на оптимальному екологічному рівні. Основними з протиерозійних та водоохоронних функцій лісонасаджень є: запобігання утворенню поверхневого стоку з критичними швидкостями потоку, регулювання снігонагромадження і сніготанення, поліпшення гідрологічного режиму річок, запобігання ерозійному розмиванню, зсувам та абразії берегів, очищення поверхневого стоку від забруднюючих речовин. Система захисних лісових насаджень – це утворений у межах водозбору з урахуванням рельєфу, ґрунтів, умов формування поверхневого стоку та інтенсивності ерозійних процесів комплекс взаємодіючих лісових насаджень у вигляді смуг і окремих масивів, які мають меліоративний ефект та забезпечують регулювання й очищення поверхневого стоку. Така система повинна охоплювати всю територію водозбору з концентрацією лісових насаджень у водоохоронній зоні річок, місцях формування поверхневого стоку чи його концентрації та шляхах добігання, вздовж берегів річок і водойм, на ерозійно небезпечних ділянках. Гідротехнічні заходи безпосередньо впливають на поверхневий стік, дають можливість затримувати частину талих і дощових вод у штучних водоймах, використовувати їх для сільськогосподарських та інших цілей. На відміну від біологічних компонентів ґрунто- і водозахисного комплексу, гідротехнічні споруди не мають меліоративного впливу на прилягаючі ділянки і не дають побічної продукції. У зв'язку з цим їх використовують разом із лісовими насадженнями та залуженням. Як відмічалось вище, водоохоронні заходи поділяються на профілактичні і оперативні. Розглянемо в першу чергу систему профілактичних заходів, оскільки небезпеку краще попереджати, ніж з нею боротися.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Водоохоронні заходи» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
