Міжнародна та державна політика в галузі використання ВР та їх охорони
ІІІ і V Міжнародні конгреси «Вода: екологія і технологія» (ЕКВАТЕК-98 та ЕКВАТЕК-2002) приділили значну увагу управлінню водами, зокрема платного водокористування. Матеріали конгресів підтверджують, що кризовий стан водноекологічних та водогосподарських умов потребує впровадження екосистемного підходу до господарських заходів, удосконалення системи управління водними об'єктами й водними ресурсами та законодавчо-нормативної бази, що регулює питання вивчення, використання й охорони водних об'єктів з урахуванням екологічних чинників; механізмів платного водокористування та його впровадження в практику водопостачання, водовідведення, очищення природних і зворотних вод; новітніх технологій. Зазначається, що при водокористуванні пріоритетним має стати дотримання принципів екологічної безпеки. Одночасно передбачається випереджаюче вирішення проблем створення адекватної екологічним вимогам законодавчо-правової та нормативної системи, яка відповідає новим соціально-екологічним умовам економічного механізму водогосподарської діяльності. У рекомендаціях конгресу ЕКВАТЕК-98 визначається пріоритетна необхідність розробки державної політики в галузі екологічно безпечного використання та збереження природних вод і механізмів її реалізації, розробки методичних основ формування цін і платежів за використання водних ресурсів і забруднення довкілля, а також інших методів стимулювання водоохоронної діяльності. Охорона природи, раціональне використання природних, у тому числі й водних, ресурсів – одне з найважливіших загальнодержавних завдань нашої країни. На сучасному етапі слід виділити три основних напрями екологічної політики – профілактичні заходи, усунення минулих помилок і збереження в недоторканості особливо цінних природних об'єктів. Перший напрям пов'язаний із запобіганням виникненню шкідливої антропогенної дії на природу. Він поширюється на всю сферу господарської діяльності. Другий напрям спрямований на виправлення допущених екологічних помилок і недоліків, на усунення їх негативної дії на природу. Раніше багато підприємств будувалися без достатніх технічних засобів, що призначалися для охорони природи. Подальша діяльність таких підприємств небезпечна і може завдати непоправної шкоди природі. Тому для усунення негативних наслідків на природу застарілої технології потрібна її модернізація із запровадженням нової безвідходної і маловідходної технології, будівництво нових досконаліших очисних споруд. Третім напрямом екологічної політики передбачається створення і розвиток заповідників, заказників, національних парків, пам'яток природи. Всі ці три напрями екологічної політики разом сприяють гарантованому успіху раціонального використання й охорони водних ресурсів. Водне законодавство покликане активно сприяти найефективнішому, науково обґрунтованому використанню водних ресурсів та їх охороні від забруднення й виснаження. Виконання водного законодавства дає змогу максимально задовольнити потреби населення і господарств у воді, успішно вирішити завдання охорони вод від забруднення й виснаження, своєчасно запобігати та ліквідовувати шкідливу дію вод, поліпшити стан водних об'єктів, а також охороняти права споживачів у сфері водокористування. У водному кодексі України записано, що державне управління в галузі використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом на основі державних, міждержавних та регіональних програм. Однак цей принцип досі не впроваджений у практику, хоча це дало б змогу дотримуватись державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Довготерміновими цілями політики раціонального використання і відтворення водних ресурсів та екосистем є: 1) зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти; 2) досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів, водних ресурсів для задоволення господарських потреб; 3) забезпечення екологічно стійкого функціонування водного об'єкта як елемента природного середовища із збереженням властивостей водних екосистем відновлювати якість води; 4) створення ефективної структури управління і механізмів економічного регулювання охорони та використання водних ресурсів. Для поетапного виконання зазначених цілей необхідно здійснити комплекс заходів за такими пріоритетними напрямами: 1) охорона поверхневих і підземних вод від забруднення; 2) екологічно безпечне використання водних ресурсів; 3) відродження і підтримання сприятливого гідрологічного стану річок та заходи боротьби із шкідливою дією вод; 4) удосконалення системи управління охороною вод та використанням водних ресурсів; 5) зменшення впливу радіоактивного забруднення. Цими п'ятьма напрямами державної політики щодо водних ресурсів, їх використання, охорони й відтворення охоплена стратегічна мета й конкретні цілі. Досягненню їх повинна сприяти реформа управління водними ресурсами на басейновій основі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародна та державна політика в галузі використання ВР та їх охорони» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
