На основі всебічної науково-технічної та економічної оцінок водних ресурсів, перспективних планів розвитку господарства і водогосподарських балансів розробляють схеми комплексного використання й охорони вод. Розрізняють два основних види схем – генеральні й басейнові. Генеральні схеми складають на тривалі терміни – 10-20 років і більше. На основі цих схем розробляють схеми використання й охорони вод у басейнах великих річок і для території економічних районів. Генеральні схеми передбачають використання ресурсів поверхневих і підземних вод для забезпечення розвитку народного господарства та задоволення потреб населення у воді, не допускаючи забруднення і виснаження ресурсів природних вод. Схеми комплексного використання й охорони вод сприяють раціональному розміщенню нових промислових, енергетичних та інших великих народно-господарських об'єктів. Перспективним напрямом проведення водоохоронної діяльності є утворення у межах річкового басейну централізовано керованих водоохоронних комплексів. Для них характерна багатовимірність, що визначається великою кількістю лімітованих інгредієнтів та контрольних створів, різноманіттям природних і господарських елементів, зовнішнім випадковим некерованим впливом (коливання стоку) й локальними впливами, які можуть не збігатися інтересами: підсистем – водокористувачів, невиразністю зовнішніх факторів (розвиток і розміщення продуктивних сил), кількістю ресурсів, які у майбутньому виділятимуться для охорони вод. Перехід до управління водними ресурсами, їх використанням, охороною та відтворенням на басейновому принципі потребує кардинальної зміни фінансування цього управління. Міжнародний досвід свідчить, що для розуміння складності як самого управління, так і його фінансування влада країни повинна бути зацікавлена у втіленні в життя політики такого управління і розуміння таких питань: 1) бачення всіх завдань, які мають бути вирішені; 2) прозорість, необхідна для досягнення і мобілізації партнерів; 3) довготривалі правила, цілі та пріоритети, які повинні поступово досягатися; 4) обмеженість традиційного фінансування за рахунок громадських фондів; 5) басейнова плата за воду: захід для фінансування та мобілізації партнерів. Передумовою мобілізації всіх партнерів і пошуку злагоди, консенсусу є введення в дію сучасної ефективної інформаційної системи. Стосовно третього питання – довготривалі правила, цілі та пріоритети – досконала водна політика повинна обов'язково включати регулятивні вимоги, процедури та стандарти, які ясно й чітко визначають законодавчу базу й зобов'язання зацікавлених сторін. Цілі, яких неможливо одразу досягти, треба визначати в перспективних планах на 10 і 20 років. Для досягнення цих цілей розробляється інструмент упровадження планів – програма пріоритетних дій, розрахованих на 4-5 років. Державна політика щодо ВР повинна обов’язково базуватися на науково обґрунтованих прогнозах. Прогноз – науково обґрунтоване передбачення або міркування про можливий стан прогнозованого невідомого або частково невідомого об'єкта в майбутньому. Поряд із прогнозуванням майбутній стан певного об'єкта можна планувати, проектувати або програмувати. На відміну від прогнозу план містить однозначно визначені терміни, умови, порядок, послідовність і засоби здійснення прогнозованого об'єкта. Часто прогноз є основою розробки плану. Іноді прогноз і план можуть розроблятися незалежно один від одного. Програма на відміну від плану є наміченою сукупністю заходів, необхідних для реалізації науково-технічних, соціальних та інших проблем. Програма може стосуватися одного із розділів плану або окремих його проблем, а також виконувати передпланові функції. Проект – це здійснення конкретного заходу чи об'єкта для реалізації програми. Якщо план носить директивний характер, полягає у визначенні конкретної реальної мети, засобів її досягнення та містить завдання конкретним виконавцям, то прогноз, будучи науково-технічною передумовою плану, полягає в пошуках і обґрунтуванні найголовніших шляхів досягнення мети і визначенні можливого рівня розвитку прогнозованого об'єкта.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Планування водоохоронної діяльності» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
