Ефективність військово-психологічного дослідження забезпечуються чітким дотриманням дослідником жорсткої послідовності дослідниць¬ких дій, що ми їх визначаємо як його алгоритм. Він складається з трьох етапів. Перший (підготовчий) епшп дослідження розпочинають із вибору наукової проблеми, що означає вибір предмета дослідження та первин¬ний аналіз його сутності. Під науковою проблемою розуміють наукове питання, на яке відповідь знайти дуже непросто. Критеріями, що впли¬вають на вибір дослідницької проблеми, є: — актуальний рівень знань з тематики; — перспективність проблеми для військової практики; — індивідуальна зацікавленість дослідника та його здібності. Дослідник має прагнути одержати відповіді на такі запитання: — Чи матиме проблема практичну цінність? — Якою мірою проблема відображає актуальні аспекти вихо¬вання, навчання і психологічної підготовки особового скла¬ду, морально-психологічного забезпечення життєдіяльнос¬ті військ? — Чи можна використати результати її розв'язання у військо¬во-педагогічній і психологічній практиці? Окрім цих, існує ще об'єктивний критерій — особиста зацікавле¬ність офіцера, його захопленість дослідженнями і компетентність. Визначивши проблему дослідження, офіцер має чітко виділити або визначити її змінні. Змінні — це чинники, що набувають різних зна¬чень у досліджуваній галузі. Визначення змінних ґрунтується на з'ясу¬ванні провідних для цих соціально-психологічного і психічного явищ характеристик, що досліджуються. Необхідно класифікувати види змін¬них, визначити їхні специфічні риси і варіанти. їх можна класифікува¬ти на основі зв'язків і залежностей причинного характеру. На підставі цього критерію виділяють: залежні, незалежні та незалежні опосеред¬ковані змінні. Залежні змінні — це різні соціально-психологічні й психічні яви¬ща, що зазнають впливу інших явищ. їх дослідження має вказати обсяг і види цієї залежності від інших явищ, які ми визначаємо як незалежні або незалежні опосередковані змінні. Незалежні змінні — це явища, що мають безпосередній вплив на виникнення і вияв інших соціально-психологічних і психічних явищ, які визначаються як залежні змінні. Незалежні опосередковані змінні — це внутрішні та зовнішні яви¬ща, за участі яких відбувається вплив незалежних змінних на залежні [127, 128, 130]. У військово-психологічних дослідженнях можна відокремити харак¬терні типи змінних, що посідають найбільше місце у таких досліджен¬нях. Наприклад, як незалежна змінна виступають: — дії суб'єктів військово-педагогічного процесу, а також їхні прийоми, способи, форми психолого-педагогічного впливу на вихованців; — дії суб'єктів військово-педагогічного процесу із застосуван¬ням матеріальних та інших засобів навчання та виховання (наприклад, військових колективів); — програми бойової і гуманітарної підготовки; — складена система навчання та виховання тощо. Вони добре піддаються контролю. Наприклад, якщо маємо досліджувати проблему «Адаптаційні функ¬ції військового колективу», то ці змінні співвідносяться таким чином (табл. 7-1): Табл. 7-1. Співвідношення змінних соціально-психологічного дослідження між собою Військовий колектив Навколишнє соціальне середовище Адаптаційні функції військового колективу незалежна змінна незалежна опосередкована змінна залежна змінна Отже, чітке визначення змісту і обсягу змінних є важливою умовою правильного формулювання гіпотез. Наступним кроком дослідження є перетворення проблем у низку гі¬потез. Гіпотеза — це наукове твердження, яке є ймовірним розв'язан¬ням наукової проблеми. Зміст цього поняття характеризується такими рисами: — можливою або вірогідною відповіддю на питання дослід¬ницької проблеми; — припущенням, яке безпосередньо не випливає з наявних знань; — є принциповим підходом до з'ясування і передбачення явищ, залежностей, ще не знайомих науці [126, с. 199]. Для верифікації сформульованих гіпотез добирають показники, що їм відповідають. Термін «показник» у психологічних дослідженнях за¬стосовується для визначення якості певного соціально-психологічного або психічного явища на основі іншої риси, яка з цим явищем має пере¬бувати у зв'язку певного типу. Наприклад, на підставі зовнішньої фор¬ми показника і характеру його зв'язків з досліджуваною дійсністю мо¬жна виділити такі типи показників: дійсні, фіктивні (неправдиві), якіс¬ні, кількісні, кореляційні, причинно-наслідкові. Суттєвим моментом цього етапу є вибір офіцером методів наукового пошуку, розроблення інструментарію і процедури дослідження, які пев¬ною мірою залежать від об'єкта дослідження. Метод дослідження — це певний спосіб розв'язання наукової про¬блеми. Відповідно до обсягу дослідження на всіх його етапах методи дослідження поділяють на три групи: 1. Методи збору інформації. 2. Методи верифікації та уточнення зібраного дослідницького матеріалу. 3. Методи аналізу зібраної інформації. Наприклад, для збирання інформації використовують такі методи: аналіз відповідної літератури; аналіз різноманітних документів; біогра¬фічний метод; бесіда; анкетування; тестування; спостереження; експе¬римент тощо. На етапі верифікації та уточнення зібраної інформації застосовуються методи, що базуються на психометрії та спостереженні (природний, ла¬бораторний експерименти, спостереження тощо). Для аналізу зібраної інформації можна використовувати шкалуван-ня, аналіз (статистичний, якісний, описовий) тощо. Інструментарії дослідження — це матеріальні речі, за допомогою яких реалізується обраний метод добору емпіричного матеріалу. Про¬цедура дослідження передбачає спосіб діагностування, який потребує докладного плану наукового пошуку та який узгоджується з діями спів¬робітників і підготовкою відповідного об'єкта вивчення. Розроблення тану дослідження є останнім кроком підготовчого етапу і водночас початком конкретних досліджень. Він включає такі елемен¬ти: цілі, напрями та етапи реалізаційних дій, їхню взаємну синхроніза¬цію; визначення основних способів і засобів дій, за допомогою яких психологічне дослідження реалізується; визначення місця, часу та умов, за яких заплановані дії можуть бути здійснені. Після складання плану психологічного дослідження починається наступний етап — планові дослідження, коли офіцер-дослідник одер¬жує необхідні результати, які є для нього емпіричним матеріалом. Отже, на цьому етапі офіцер взаємодіє з предметом дослідження, сутність, логічність та формальна структура якого теоретично з'ясовані. Тож пі¬знавальні його дії будуть спрямовані на психічні ознаки сутності пред¬мета і метою цих дій буде визначення емпіричних критеріїв виділених ознак. У зв'язку з цим головною пізнавальною дією офіцера на цьому етапі є власне психологічне дослідження, що передбачає детальну організа¬цію ситуації дослідження, процедурних компонентів та комплексу умов, які забезпечують найефективніше проходження учасниками досліджен¬ня всіх передбачених процедур, а також найповнішу фіксацію даних про хід та результати дослідження. Однак перш ніж обґрунтувати теоретичні висновки, факти необхід¬но проаналізувати. З цією метою вдаються до верифікації, добору, кла¬сифікації, кодифікації та шкалування. Залежно від їхнього місця і ролі в реалізації наукового процесу, пла¬нові психологічні дослідження поділяють на пілотажні, основні та кон¬трольні. Пілотажні дослідження провадять для попередньої орієнтації офі¬цера в дослідницькій проблемі, перевірки надійності методик і проце¬дур основного дослідження, схеми організації і здійснення самого до¬слідження. У процесі дослідження вони виконують такі практичні функ-ШЇ: — попередня орієнтація на досліджувану популяцію та умо¬ви, в яких провадитимуть основні дослідження; — контроль і остаточне доопрацювання методів, процедури та інструментарію дослідження; — перевірка зібраних даних; підготовка до досліджень. Основні дослідження — це основа безпосередньо реалізованих дій, що служать для пошуку та збирання необхідної кількості емпіричного матеріалу, необхідного для верифікації сформульованої гіпотези. Спо¬сіб реалізації таких досліджень може бути різним. Це залежить насам¬перед від характеру психологічних проблем і методів їх дослідження. Практично немає готового рецепту здійснення основного дослідження. Проте можна визначити умови, які безпосередньо впливають на ефек¬тивність емпіричних психологічних досліджень: — доброзичлива атмосфера в досліджуваній популяції, від¬сутність негативних наслідків для учасників за результата¬ми досліджень; — обмеження або виключення перешкод внутрішнього харак¬теру (наприклад, невиправдане скорочення часу досліджень, здійснення досліджень у присутності сторонніх осіб тощо); — формування у досліджуваних позитивної мотивації до пред¬мета дослідження, до способів його провадження на основі їх переконання у необхідності досліджень і використання результатів цього наукового пошуку; — забезпечення необхідних технічних умов для реалізації досліджень; — уникнення спрямованого навіювання досліджуваних за їх¬ньою поведінкою, відповідями під час дослідження; — старанна реєстрація та аналіз обставин і умов здійснення дослідження, особливо тих, які можуть впливати на хід до¬слідження. Контрольні дослідження мають на меті оцінити рівень об'єктивно¬сті отриманих даних психологічного дослідження. її слід провадити після основних досліджень і тими самими методами, які були викорис¬тані під час здійснення останніх. Але вони провадяться на іншій попу¬ляції з метою перевірки, чи мають там місце такі ж закономірності, що й в основних дослідженнях. Інколи контрольні дослідження провадять на тій самій популяції, що й основні дослідження, з метою перевірки вірогідності отриманих результатів але іншими методами. Як уже зазначалося, попередній аналіз зібраного емпіричного мате¬ріалу полягає у верифікації, доборі, класифікації, кодифікації, шкалу-ванні тощо. Верифікація — це поняття, яке використовується в логіці та методо¬логії науки для визначення істинності наукових тверджень шляхом ем¬піричної перевірки. Попередня верифікація служить для визначення наукової цінності відібраного матеріалу з погляду дослідницьких про¬блем та гіпотез. Відбір емпіричного матеріалу реалізується зазвичай двома етапами. На першому відбирають необхідний для верифікації гіпотези матеріал. На другому — впорядковують увесь відібраний матеріал з погляду його важливості для доказу сформульованої гіпотези. Класифікація — це розподіл зібраного матеріалу за певними озна¬ками. Тому для класифікації важливе значення має вибір основи її здій¬снення. Для цього відбирають найбільш суттєві в теоретичному й прак¬тичному відношенні ознаки. Результати класифікації виражають у ви¬гляді таблиць і схем. Класифікація підпорядковується таким законам: 1. В одній і тій самій класифікації слід використовувати одну й ту саму основу. 2. Обсяг членів класифікації має дорівнювати обсягу класифі¬кованого класу. 3. Члени класифікації мусять взаємно виключати одне одного. 4. Розподіл на підкласи має бути безперервним [34]. Кодифікація психологічної інформації включає певні види групуван¬ня відповідей на запитання й надання цим відповідям зручної для об¬робки та зберігання форми. Вона обов'язкова тоді, коли офіцер-дослід-ник користується такими методами, як анкетування, опитування, спо¬стереження, інтерв'ю тощо. Для зручності обробки найбільш доцільно користуватися не самими відповідями на запитання, а кодами груп від¬повідей, отже кожна група відповідей замінюється із зазначеним чис¬ловим кодом. Заміна обов'язкова тоді, коли офіцер-дослідник для об¬робки зібраного матеріалу використовує ЕОМ. Тобто це такий спосіб, коли «якісні» елементи досліджуваного явища характеризуються кіль¬кісними показниками. Однак для обгрунтування досліджуваної психологічної проблеми статистичного аналізу недостатньо. Тому зібраний матеріал обов'язко¬во слід проаналізувати якісно. Отже, після безпосередніх досліджень настає етап опосередкова¬них дій, який включає обгрунтування, остаточний аналіз результатів до¬слідження і формулювання рекомендацій. Обгрунтування є такою процедурою процесу пошуку, під час якої офіцер на підставі зібраного і систематизованого матеріалу визначає ступінь підтвердження гіпотези. З цією метою він використовує пояс¬нення, уточнення, найголовніше емпіричне підтвердження. Поряд із цими прийомами використовують спеціальні психологічні методи, що забезпечують аналіз та інтерпретацію емпіричних даних дослідження. Це такі методи, як контент-аналіз (для узагальнення змі¬стової інформації), матричні моделі (для узагальнення інформації змі¬шаного типу: «зміст» + «кількісні дані»). Досить часто використовують математичні методи: кореляційний, факторний, регресивний та інші види аналізу. В цілому аналітична модель дослідження завжди має являти собою достатній та споріднений (за суттю) з предметом дослідження засіб ре¬конструкції змісту емпіричних виявів предмета психологічного дослід¬ження в загальну пояснювальну модель сутності досліджуваного яви¬ща. Тому офіцер-дослідник має дуже уважно і відповідально ставитися до побудови необхідної дослідницької аналітичної моделі. З погляду теорії і методики військово-психологічного дослідження найістотнішим є аналіз видів та характеру остаточних висновків. Типо¬логія цих висновків здійснюється за такими критеріями: — мета і призначення результатів дослідження (діагностичні, з'ясувальні, прогностичні висновки); — сплановані засоби використання висновків (теоретичних та практичних); — можливий рівень узагальнення одержаних висновків (окре¬мі або загальні). На цьому етапі психологічного дослідження офіцер-дослідник не тільки подає результати та висновки свого дослідження, обираючи для цього найбільш інформативний засіб та форму: графічне моделювання (графіки, діаграми, структурне зображення); схематичне (схеми-моде-лі, які становлять не тільки змістову ієрархію досліджуваних явищ, їх характеристик, а й моделюють закономірні взаємопереходи та взаємо¬впливи між ними), ілюстративне відображення дослідницьких матеріа¬лів та ін.), а й оцінює дослідження за такими його змістовними характе¬ристиками: цілісність; завершеність; самостійність; самодостатність; перспективність. Завершує процес психологічного дослідження і водночас визначає його ефективність впровадження результатів дослідження у військо¬во-педагогічну практику. Під впровадженням розуміють систему захо¬дів, спрямованих на втілення результатів дослідження в практику навчан¬ня, виховання, розвитку і психологічної підготовки особового складу. Результати дослідження впроваджують у практику за такими напря¬мами: — поширення результатів дослідження; — популяризація висновків та рекомендацій дослідження; — використання їх у практичній діяльності; — безпосереднє впровадження результатів дослідження в пси-холого-педагогічну практику. Аналіз результатів впровадження має велике значення для оцінки ефективності психологічних досліджень. Лише за умови досягнення позитивних результатів у запланованих напрямах військово-педагогіч¬ного процесу можна вважати дослідження в основному завершеним. Основними принципами побудови психологічного дослідження, які визначають загальні вихідні положення і правила, що регулюють і ске¬ровують усі сторони наукової взаємодії офіцера-дослідника з різними психічними явищами, є такі. Принцип об 'єктивності психологічного дослідження розв'язує про¬блему співвідношення об'єктивного та суб'єктивного компонентів у науковому пізнанні й обмежує простір тлумачень змісту предмета до¬слідження. Існування цього принципу пояснюється тим, що психічне постає як об'єктивне явище, зміст якого завжди є суб'єктивним, оскіль¬ки його визначає конкретна людина (у нашому випадку — офіцер-до¬слідник). Методика психологічного дослідження відтворює об'єктивний процес наукового пізнання різних психічних явищ і забезпечує об'єктивність роз¬гортання у процесі пізнавального акту сутності предмета, що досліджуєть¬ся. «Об'єктивність розгортання» сутності досліджуваного явища виявля¬ється у послідовному, системному та якісно завершеному поданні науково¬го знання про закономірності, характеристики та властивості існування пев¬ного явища. Результати дослідження не можуть змінити сутності та законо¬мірностей існування предмета, що пізнається. Суб'єктивний компонент привноситься в психологічне дослідження осо-бистісними якостями офіцера-дослідника (ініціація дослідження, свобода у виборі організаційних елементів дослідження, індивідуальні особливості професійного пізнавального досвіду та ін.). Особливо важливими є правила принципу багатовимірного та ба¬гаторівневого існування досліджуваних соціально-психологічних і пси¬хічних явищ, які свідчать про можливість багаторівневих та багатови¬мірних перетворювальних впливів психолога на дійсному, реальному рівні існування явища. Багаторівневість існування соціально-психоло-гічного або психічного явища, багатовимірність дослідницьких дій пси¬хологічної науки та багатозмістовність реальних психічних впливів на існування цього явища є свідченням завершеності наукового методу вій¬ськової психології. Принцип дослідження психічних явищ у їхньому розвитку {принцип розвитку) визначає методичну основу будь-якого психологічного до¬слідження і грунтується на розумінні природи індивідуального світу «Я» особистості як динамічного явища, що постійно перебуває в стані руху, зміни або очікування цієї зміни. Цей принцип дає змогу визначити змі¬стовий баланс між такими характеристиками існування досліджувано¬го явища, як простір, час та рух, а також методичні підходи в організа¬ції дослідження. Навіщо так треба чинити? По-перше, психічне явище слід розглядати в кожному окремому моменті його теперішнього існування як таке, що поєд¬нує в собі елементи минулого, сучасного і майбутнього, а тому відтворює закономірності часу свого життя (реальної, дійсної форми існування пси¬хічного) у кожному з окремих його моментів. По-друге, психологічне до¬слідження предмета може реалізуватися протягом визначеного проміжку часу, а всі дані цієї розтягненої в часі взаємодії мають чітко фіксуватись, а потім аналізуватись із врахуванням умов дослідження. Принцип творчої самодіяльності вказує на основну рушійну силу розвитку індивідуального світу «Я» воїна та на змістовий напрям дина¬міки психічних явищ. Психологічне дослідження організується як про¬цес виявлення, констатації або ініціації акту творчої самодіяльності особистості — рушійної сили становлення особистості воїна. Принцип організації психічних впливів, що формують та розвивають предмет дослідження у процесі взаємодії офіцера-дослідника з об'єк¬том дослідження, визначає необхідний ефект, результат цієї взаємодії. Психологічний зміст «впливу» офіцера-дослідника полягає в активіза¬ції реальних, дійсних станів воїна, військового колективу та в наданні їм інтенції зміни, розвитку, перетворення. Отже, психологічне дослідження є об'єктивним процесом науково¬го пізнання дійсності в сукупності її психологічних ознак та характери¬стик. Цей процес забезпечений об'єктивною методикою і засобами, прийомами відтворення суб'єктивного змісту цієї реальності з метою осягнення синтетичної природи індивідуального світу «Я» воїна та по¬будови ефективних технік і технологій гармонійних впливів і перетво¬рень життєвих виявів предмета психологічного дослідження.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Алгоритм військово-психологічного дослідження» з дисципліни «Військова психологія»
