ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Історія України » Енциклопедія історії України

Артамонов Михайло Іларіонович
АРТАМОНОВ Михайло Іларіонович (05.12(23.11).1898—29.07. 1972) — рос. історик, археолог, педагог. Н. в с. Виголево (нині село Тверської обл., РФ). Закінчив Ленінгр. ун-т (1924). 1935— 37 — проф. істор. ф-ту, 1948—51 — зав. каф. археології, 1964—72 — проректор цього вузу. Від 1938 до 1945 — дир. Ін-ту матеріальної к-ри АН СРСР, де під його кервом створено першу узагальнюючу 2-томну «Историю СССР с древнейших времен до образования Древнерусского государства» (1939). 1951—64 — дир. Держ. Ермітажу (Ленінград, нині СанктПетербург). Автор наук. праць з етнографії, давньорус. мист-ва, археології Пд. Росії епохи бронзи та раннього заліза. Багато праць присвячено історії та к-рі скіфів, хозарів, проблемам етногенезу та ранньої історії слов’ян. Не раз керував великими наук. археол. експедиціями, у т. ч. на тер. України. Під час Пд.-Подільської археол. експедиції 1946—48 здійснив розкопки Немирівського городища скіф. часу. П. у м. Ленінград.
Тв.: Венеды, невры и будины в славянском этногенезе. «Вестник Ленинградского университета», 1946, № 2; Происхождение славян. Л., 1950; Некоторые итоги пятилетних исследований Юго-Подольской археологической экспедиции. «Краткие сообщения Института археологии АН УССР», 1955, вып. 4; Вопросы расселения восточных славян и советская археология. В кн.: Проблемы всеобщей истории. Л., 1967; Загадки скіфської археології. «УІЖ», 1970, № 1; Киммерийцы и скифы: От появления на исторической арене до конца IV в. до н. э. Л., 1974. Літ.: Клейн Л.С., Шилов В.П. Выдающийся исследователь скифской культуры. «Вестник древней истории», 1968, № 4; Артамонов Михаил Илларионович. (Некролог). «Советская археология», 1973, № 2; Всевцов Л.М., Левина Р.Ш. Список печатных трудов М.И.Артамонова. Литература о М.И.Артамонове. «Проблемы археологии», 1978, вып. 2. О.Д. Кузьминська.

Розташов. на пд. березі Криму в районі Великої Ялти. Тер. — 258 га. Є комплексом із 10 таборів. Приймає щороку до 25 тис. дітей. На тер. «А.» — 316 будинків і споруд, стадіон, спортивні площадки, басейни, мед. центр, музей, виставки, мор. порт, дитячий садок, школа, гуманітарний ін-т. Стало традицією проводити в «А.» різноманітні фестивалі та конкурси. Це Міжнар. дитячий фестиваль мист-в «“Артек” запалює зірку», Міжнар. конкурс класичного танцю «Фуете Григоровича», Міжнар. фестиваль мист-в «Наша земля — Україна», Міжнар. дитячий кінофестиваль, аерокосміч. клуб «Сузір’я Артек», міжнар. конкурс педагогів, всесвіт. дитячі шахові олімпіади. «А.» — чл. Міжнар. співдружності таборів, штаб-квартира Міжнар. громад.-пед. орг-ції «Освіта без кордонів», Всеукр. доброчинної орг-ції «За нове покоління “Лелека”». Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1945), Дружби народів (1975), Почесною грамотою Всесвітньої ради миру (1959), орденом «За трудові досягнення» 4-го ст. (2000), Почесною грамотою КМ України (2000), визнаний гідним вищої нагороди Міжнар. співдружності таборів «Дружба» ім. Фенна (2000).
М.М. Сидоренко.

бітн. і солдатських депутатів, голова губернського ревкому. Один з організаторів більшовицького збройного повстання у Харкові. На I (Харків.) Всеукр. з’їзді рад (груд. 1917) увійшов до складу Народного секретаріату (нар. секретар у справах пром-сті і торгівлі). У лют. — квіт. 1918 — голова Раднаркому Донецько-Криворізької Радянської Республіки. У верес. 1918 обраний до складу Центр. військ.-революц. к-ту України. У листоп. 1918 — берез. 1919 — заст. голови та нарком рад. пропаганди Тимчасового робітничо-селянського уряду України. На III з’їзді КП(б)У (1919) обраний чл. ЦК КП(б)У. 1920 — голова Донец. губернського виконавчого к-ту. Від листоп. 1920 — секретар Моск. к-ту РКП(б). Від лют. 1921 — голова ЦК Всерос. союзу гірничих робітників. Делегат II—Х більшовицьких парт. з’їздів, чл. ЦК РКП(б) з 1920, делегат II—III конгресів Комінтерну (див. Інтернаціонал III). Чл. ВЦВК. Загинув 1921 у катастрофі. Похований у Москві, біля Кремлівської стіни. 1924 на честь А. м. Бахмут перейменовано на Артемівськ.
Літ.: Загорський П. Революційна діяльність Артема (Ф.А.Сергєєва). К., 1957; Артем на Украине: Документы и материалы. Х.,1961. О.І. Ганжа.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «Артамонов Михайло Іларіонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: Як наростити тИЦ без щомісячних платежів
ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ КРЕДИТУ
Склад – найменша вимовна одиниця
ОРГАНІЗАЦІЯ І СТРУКТУРА АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ЛОГІЧНІ МЕТОДИ


Категорія: Енциклопедія історії України | Додав: koljan (26.01.2013)
Переглядів: 428 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП