БОРЕЦЬКИЙ Іов (світське ім’я та по батькові — Іван Матвійович; р. н. невід. — 12(02).03. 1631) — укр. церк., політ. і культ.-освіт. діяч, публіцист. Виходець із дрібної укр. шляхти. Н. в с. Борче (нині с. Бірче Городоцького р-ну Львів. обл.), де мав спадкові права на церкву і монастир св. Онуфрія. Вірогідно, здобув освіту у Львівській братській школі. Можливо, навч. в Острозькій академії, а також за кордоном. 1604 — ректор Львів. братської шк. й учитель грец. й лат. мов. 1605 записався до Віленського братства (див. Вільнюс). Від 1611 — священик київ. Свято-Воскресенської церкви. Один з організаторів і перший ректор Київ. братської шк. (1615—18). 1619 прийняв чернечий постриг під ім’ям Іова і став ігуменом КиєвоМихайлівського Золотоверхого монастиря. Від жовт. 1620 — Київ. правосл. митрополит. На поч. 20-х рр. 17 ст. разом зі своїми політ. союзниками — запороз. козаками — наполегливо боровся за легалізацію відновленої єрусалимським патріархом Теофаном III правосл. ієрархії (див. Теофана III місія в Україні 1620). Прихильник радикальних методів розв’язання правосл.-унійних суперечностей. У цій боротьбі прагнув заручитися політ. підтримкою чільних представників протестантської опозиції Великого князівства Литовського. Пізніше Б. став схилятися до ідеї об’єднання правосл. та унійної церков, проте подібним намірам перешкодила безкомпромісна проправосл. позиція представників Війська Запорозького. Розраховуючи на підтримку одновірної Рос. д-ви в боротьбі правосл. нас. України й Білорусі проти реліг. утисків, Б. 1624 послав до рос. царя Михайла Федоровича
Іов Борецький. Зображення на прибрамовому мурі Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря.
342 БОРЕЦЬКИЙ
Микола Борецький.
посольство на чолі з луцьким єпископом І.Борисковичем. Хоча дипломатична місія останнього зазнала невдачі, Б. продовжував підтримувати політ. контакти з Рос. д-вою. У деяких своїх тв., зокрема «Протестації» (1621), гостро засуджував церк. унію (див. Берестейська церковна унія 1596) та реліг. утиски правосл. нас. Речі Посполитої, героїзував запороз. козацтво. Як перекладач брав участь у підготовці до друку фундаментальної богослужбової кн. «Анфологіон» (1619). Посідаючи Київ. правосл. митрополичу кафру, сприяв книговидавничій справі. За його підтримки діяли друкарні Т.Вербицького та С.Соболя (1628—30). Б. приписується авторство антиунійного та антикатол. полемічного тв. «Пересторога» (1605—06). П. у м. Київ. Літ.: Возняк М.С. Історія української літератури, т. 2. Львів, 1924; Його ж. Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові. Львів, 1954; Мицько І.З. Острозька слов’яногреко-латинська академія (1576—1636). К., 1990; Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). К., 1998. П.М. Сас.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Борецький Іов» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
