ДНІСТРЯНСЬКИЙ Станіслав Северинович (13.11.1870—05.05. 1935) — учений-правознавець, громад. і освіт. діяч. Д-р права (1894), акад. ВУАН (1927). Н. в м. Тернопіль. Закінчив Віденський ун-т, продовжив освіту в ун-тах Лейпцига та Берліна (обидва — в Німеччині). 1898— 1918 викладав у Львів. ун-ті (спершу як доц., згодом як проф.). З його ініціативи засновано Т-во укр. правників (1909), проведено у Львові 1-й з’їзд укр. правників (1914). 1907—18 — депутат австрійс. парламенту від Укр. нац.-демократ. партії. Розробив проект Конституції Західноукраїнської Народної Республіки. Від 1918 — на еміграції. Співзасн. Українського вільного університету (у Відні, пізніше в Празі, Чехословаччина). Проф., декан, ректор, проректор цього ун-ту. Автор праць і підручників із приватного права, держ. права та звичаєвого права. Підтримував ідеї соціальної зумовленості правових інститутів і пріоритету нації над д-вою. П. у м. Ужгород. Літ.: Академік Станіслав Дністрянський. 1870—1935. Біобібліографія. К., 1992; Возьний В.І. Основоположник українського правознавства. «Вісник НАН України», 1995, № 11— 12; Стецюк П.Б. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. Львів, 1999. Я.Д. Ісаєвич.
вецький для боротьби з пруссами, які спустошували Хелминську і Любавську землі, запросив до свого князівства рицарів-хрестоносців або тевтонів і віддав їм замок Добжинь. Буллою від 19 квіт. 1235 рим. папа Григорій IV об’єднав добжиньців із хрестоносцями Тевтонського ордену. Однак не всі добжиньці підкорилися папі, й ч. рицарів залишилася в Добжині, зберігши власну військ.-реліг. орг-цію. Своєю грамотою від 3 берез. 1237 Конрад I дарував орденові м. Дорогичин, яке належало до Волинського князівства, разом із землями між річками Зх. Буг (прит. Вісли) і Нур (нині р. Нужець, прит. Зх. Бугу). В берез. 1238 Данило Галицький стрімким маршем підійшов до Дорогичина і взяв його штурмом, повернувши тим самим до складу Волин. князівства. До полону потрапило чимало рицарів на чолі з магістром Бруно. М.Ф. Котляр.
активісти опозиційного руху: В.Чорновіл, І.Гель, І.Стасів-Калинець, І.Світличний, Є.Сверстюк, З.Франко, В.Стус та ін. Згодом органи КДБ зініціювали Указ Президії ВР СРСР від 2 черв. 1972 про звільнення Я.Добоша від кримінальної відповідальності та видворення його за межі СРСР. На прес-конф. в Бельгії для зх. журналістів Я.Добош розкрив механізм фабрикації кримінальних справ проти нього та укр. дисидентів і відмовився від своїх попередніх «свідчень». Літ.: Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-х— 1980-х років. К., 1995; Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х—80-ті рр. XX ст.). К., 2000. О.Г. Бажан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДНІСТРЯНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
