ДВАНАДЦЯТИЙ З’ЇЗД РКП(б). Відбувся 17—25 квіт. 1923 у Москві за участю 409 делегатів із правом вирішального і 417 — дорадчого голосу, які представляли 386 тис. чл. і 99 тис. канд. у чл. партії. З них з України — відповідно 54 і 33 делегати. Порядок денний: звіт ЦК; звіт Ревізійної комісії та Центр. контрольної комісії; звіт рос. представництва у виконкомі Комінтерну (див. Інтернаціонал III); про промисловість; нац. моменти в парт. і держ. буд-ві; податкова політика на селі; про районування; вибори центр. органів партії. Важливе місце в роботі з’їзду займали питання збереження єдності партії; поповнення її складу «робітниками від верстата»; посилення ідеологічної роботи, а також зміцнення парт. кер-ва держ. і госп. апаратом. З’їзд затвердив план утворення єдиної системи парт.-держ. контролю шляхом злиття Наркомату робітн.-сел. інспекції з Центр. контрольною комісією РКП(б). З’їзд висунув гол. завданням партії «у нинішній — будівний господарський період революції» кер-во госп. органами і визначив за необхідне готувати кадри «червоних директорів». Ідея Л.Троцького про незалежність госп. апарату від рішень партії не знайшла підтримки в делегатів. При обговоренні зовн.-торгових питань госп. політики з’їзд проголосував за налагодження екон. взаємовідносин із капіталіст. країнами, але відкинув пропозиції М.Бухаріна і Г.Сокольникова про часткове скасування держ. монополії зовн. торгівлі. У дискусіях із внутрішньоекон. проблем прихильники В.Леніна піддали критиці погляди Л.Троцького про перетворення села на джерело нагромадження коштів для розвитку пром-сті, а також про згортання нерентабельних великих підпр-в важкої пром-сті та про здавання провідних галузей індустрії у концесію (див. Концесії) іноз. капіталу, хоча практику залучення іноз. капіталу в пром-сть в принципі не заперечували. Делегати з’їзду підтримали заходи, які забезпечували нагромадження коштів у самій пром-сті й, насамперед, запровадження госпрозрахунку. Щодо організації госп. управлін-
299 ДВАНАДЦЯТИЙ
300 ДВІЙКАРІ
ня вони проголосували за трестування пром-сті (див. Трести радянські) та «заміну регулюючої роботи ринку адміністративними заходами» шляхом укладання заг.-госп. плану. При обговоренні аграрносел. питання з’їздом прийнято рішення про сприяння розвитку кооперації й запровадження єдиного прогресивного с.-г. податку, а також про зміцнення союзу робітн. класу з селянством шляхом встановлення екон. змички між пром-стю і с. госп-вом та налагодження шефства міста над селом. Останнім в порядку розгляду на з’їзді, але першочерговим за політ. значущістю, було нац. питання. В обговоренні доповіді Й.Сталіна «Про національні моменти в партійному і державному будівництві» взяли участь 19 делегатів. Більшість із них підтримали теор. положення доповіді, які визначали засади політики «коренізації» (див. Коренізації політика). Опонентами Сталіна з питань нац. буд-ва виступила група грузин. комуністів на чолі з Б.Мдівані. Делегати з України Х.Раковський, М.Скрипник і Г.Гринько піддали критиці практику проведення держ. апаратом нац. політики партії. Вони вказали на недооцінку нац. питання багатьма апаратниками.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДВАНАДЦЯТИЙ З’ЇЗД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
