ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ — один з найдавніших патріархатів християн. церкви сх. обряду. Історія заснування розпочалася на III Вселенському соборі в Ефесі (стародавнє місто на тер. сучасної Туреччини) 431 (див. Собори вселенські), де архієпископ Ювеналій просив надати єрусалимському єпископу митрополичі права не лише над Палестиною, а й над Аравією (Ара-
130 ЄРШОВ
ду, є монастир святих рівноапостольних Константина і Єлени в Єрусалимі. Тут зберігається велика б-ка, архів, є друкарня. Є.п. традиційно підтримував, особливо в 16—17 ст., зв’язки з укр. та рос. правосл. церквами (патріархи Теофан, Паїсій, Досифей II). 1882 було засноване Імператорське рос. правосл. палестинське т-во. Від 1847 діяла (й нині діє) Рос. духовна місія в Єрусалимі. Їй підпорядкований Горній жіночий монастир на околиці міста. Наприкінці 20 ст. Є.п. мав 3 єпархії, 21 єпископа, 20 монастирів з 400 ченцями та 130 тис. вірних, переважно арабів. Літ.: Лотоцький О. Автокефалія, т. 2. Варшава, 1938; К., 1999; Нагаєвський І. Патріархати, їх початок і значення в церкві та український патріархат: Історично-правна студія. Лондон, 1976; Ігор (Ісіченко), архієпископ. Загальна церковна історія. Харків, 2001. О.М. Дзюба.
Харкові вдруге заарештований. Страчений. Реабілітований 1958. Тв.: До історії грошової лічби і монети на Лівобережній Україні в XVII в. В кн.: Науковий збірник за рік 1924. К., 1925; До історії цехів на Лівобережжі XVII—XVIII вв. «Записки Ніженського Інституту Народної Освіти», 1926, кн. 6; «ЛСтописное Повествование о Малой Россіи» О.Рігельмана і «Краткая Летопись Малыя Россіи», видана В.Рубаном. «Записки Ніженського Інституту Народної Освіти» та науково-дослідчої катедри історії культури і мови при інституті», 1927, кн. 7; Про літописні джерела історичних праць Ст. Лукомського. Там само, 1928, кн. 8; До історії грошової лічби й монети на Лівобережній Україні ХVII—ХVIII вв., В кн.: Науковий збірник за рік 1929. К., 1929; Коли й хто написав Густинський літопис? «ЗНТШ», 1930, т. 100. Літ.: Коваленко О.Б., Ткаченко В.В. Єршов Анатолій Григорович. В кн.: Репресоване краєзнавство (20— 30-ті роки). К., 1991; Бойко О.Д. Ніжинська науково-дослідна кафедра історії, культури і мови в історичному контексті 20—30-х рр. «Література та культура Полісся» (Ніжин), 1994, вип. 4; Зозуля С. Ніжинське краєзнавче товариство 20-х рр. ХХ ст. «Сіверянський літопис», 2000, № 5; Коваленко О., Острянко А. Розгром ніжинської історичної школи. «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики [Ч. 5] : Історіографічні дослідження в Україні [Вип. 10]. Об’єднаний випуск збірки наукових праць на пошану акад. Валерія Андрійовича Смолія, ч. 2. К., 2000; Острянко А. Ніжинська історична школа: доба розквіту (20-ті — початок 30-х рр. ХХ ст.). «Сіверянський літопис», 2000, № 5; Коваленко О., Острянко А. Підготовка до друку і передмова до роботи А. Єршова «До питання про час виникнення м. Ніжина». Там само, 2001, № 6. О.В. Юркова.
(посаду) мглинського сотника обіймав і Олексій Іванович (р. н. невід. — 1744) — молодший син Івана Федоровича. Ін. нащадки братів Є. служили бунчуковими товаришами та військовими товаришами. До цього роду належав також Григорій Миколайович (1793 — бл. 1848) — поміщик Суразького пов., один із найкращих господарів Черніг. губ., автор кн. «Описание Суражского уезда» (1845). Рід внесено до 6-ї ч. Родовідної книги Черніг. губернії. Літ.: Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии, т. 1. К., 1888; Милорадович Г.А. Малороссийское дворянство. Чернигов, 1890; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
