ГЕРІНГ Герман-Вільгельм (12.01. 1893—15.10.1946) — другий після А.Гітлера воєн. та екон. кер. Третього рейху, «нацист № 2». Н. в м. Розенхайм (Баварія, Німеччина) в сім’ї високопоставленого чиновника імперської колоніальної адміністрації, людини пангерманістських переконань. Закінчив військ. шк. Від початку Першої світової війни — в авіації, один із кращих льотчиків-винищувачів (збив 21 ворожий літак), командир елітної ескадрильї «Ріхтгофен», капітан, кавалер ордена «За заслуги», був поранений у бою. Після завершення війни та демобілізації — безробітний, згодом студент Мюнхенського ун-ту. Восени 1922 познайомився і зблизився з А.Гітлером, став організатором і кер. нацистських угруповань СА (штурмових загонів). Як активний учасник спроби держ. перевороту в Мюнхені в листоп. 1923 змушений був на чотири роки покинути Німеччину. Повернувшись після амністії до Мюнхена, Г. знову поринув у політ. життя: 1928 і 1929 обраний
депутатом рейхстагу від Націонал-соціаліст. робітн. партії Німеччини (НСДАП), а 1932 — головою рейхстагу. На цій посаді всіляко сприяв приходу Гітлера та НСДАП до влади. Увійшов до складу нового КМ на чолі з рейхсканцлером А.Гітлером як рейхсміністр внутр. справ, став організатором таємної держ. поліції — гестапо, ініціатором створення першого концентраційного табору під Оранієнбургом (див. Заксенгаузен). Після підпалу приміщення рейхстагу ініціював масові репресії щодо комуніст. та с.-д. партій, заарештувавши понад 4 тис. їхніх чл., заборонив ліву пресу, став активним учасником масових убивств чл. угруповань СА («Ніч довгих ножів», 1934). 1935 призначений головнокоманд. військ.-повітряними силами Німеччини, з 1936 здійснював «чотирирічний план» — програму переведення економіки на військ. рейки. Від 1939 — голова імперської ради з оборони. У роки Другої світової війни Г. командував діями авіації у Польщі, Франції і на рад.-нім. фронті. 1940 йому було присвоєно чин рейхсмаршала. За завданням А.Гітлера Г. ще до нападу на СРСР очолив роботи зі складання спец. «Директив з керівництва економікою в новоокупованих східних областях» («Зелена папка»). Це була детально розроблена програма пограбування окупованих р-нів СРСР. Заявивши, що він має намір «грабувати і грабувати ефективно», Г. екон. метою війни проти СРСР визначив тотальне насильницьке вилучення і відправку до Німеччини цінної сировини і продовольства. 29 черв. 1941 за наказом Гітлера Г. призначений «уповноваженим з використання економіки окупованих східних областей», фактично екон. диктатором на захоплених тер. Діяльність Г. у цьому напрямі координували нім. підприємці Крупп, Стіннес, Тіссен, Флік та ін. Як організатор екон. експансії Німеччини в Україні, Г. стимулював відкрите й нічим не обмежене пограбування. Від своїх підлеглих він вимагав бути «лягавими собаками» і все скільки-небудь цінне якнайшвидше вивозити до Німеччини. Створив концерн «Герман Герінг — верке», до якого було включено на
правах особистого володіння Г. низку найбільших недемонтованих підпр-в України, таких, напр., як Ворошиловградський паровозобуд. з-д. Дії Г. як екон. диктатора України відзначалися екстремізмом та жорстокістю. Він усіляко заохочував усе, що спричиняло масову смертність укр. міськ. нас. від голоду, оскільки, на його думку, «певні нації повинні бути знищені». За його наказом за будь-яку диверсію на залізницях спалювали населені пункти, що знаходилися поблизу, а жителів розстрілювали. Напередодні краху Третього рейху Г. намагався встановити таємні контакти з англо-амер. командуванням, за що А.Гітлер наказав його заарештувати й розстріляти. Але виконати цей наказ уже не було можливості. 9 трав. 1945 Г. був заарештований амер. військ. поліцією. Міжнар. військ. трибунал у Нюрнберзі (див. Нюрнберзький процес 1945—1946) за злочини проти людства засудив його до вищої міри покарання. За дві години до повішання Г. отруївся.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Герінг Герман-Вільгельм» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
