ГЕТЬМАНСЬКІ ГРАМОТИ П.СКОРОПАДСЬКОГО — офіц. акти держ. влади Української Держави. Видавалися від імені гетьмана. Грамоти знаменували окремі етапи існування Укр. Держави і відображали політ. процеси, що відбувалися у цей період.
102 ГЕТЬМAНСЬКІ
Святковий молебень на Софійській площі з нагоди проголошення П. Скоропадського гетьманом всієї України. Київ, 29 квітня 1918.
Першим офіц. документом доби гетьманщини (див. Гетьманський переворот 1918) була «Грамота до всього українського народу» від 29 квіт. 1918. Вона проголошувала перехід усієї влади в Україні до гетьмана П.Скоропадського. Управління д-вою мало здійснюватися через посередництво уряду — Ради міністрів Української Держави, яка призначалася гетьманом. Оголошувалося про розпуск Української Центральної Ради, земельних к-тів, скасування законів і розпоряджень попереднього укр. уряду, відновлення прав приватної власності, повної свободи торгівлі й підприємництва, купівлі й продажу землі тощо. Разом із виданими того ж дня «Законами про тимчасовий державний устрій України» грамота від 29 квіт. заклала правові підвалини гетьман. влади в Україні 1918. Гетьман. грамота від 29 жовт. 1918 була видана, коли після урядової кризи сформувалася нова коаліційна РМ за участі представників укр. демократ. кіл. У ній П.Скоропадський заявляв, що твердо стоятиме на ґрунті незалежності д-ви, закликав укр. демократію до співробітництва у справі її розбудови, обіцяв прискорити проведення аграрної реформи та підготувати скликання укр. сейму тощо.
Грамота від 14 листоп. 1918 була оголошена у зв’язку з призначенням нового уряду і декларувала новий зовн.-політ. курс Укр. Д-ви, спрямований на підтримку ідеї відродження єдиної Росії — небільшовицької, демократ., побудованої на федеративних засадах, зі збереженням за Україною права на розвиток державності та нац. самобутності. Проголошення цього курсу було зумовлене зовн. обставинами. В умовах неминучої поразки д-в Четверного союзу в Першій світовій війні Україна шукала допомоги у д-в Антанти. Остання підтримувала боротьбу антирад., антибільшовицьких сил, але хотіла бачити Росію єдиною д-вою, що й зумовило для України необхідність зміни зовн.-політ. лінії. Політ. переорієнтація була спробою врятувати Україну від анархізму і більшовизму, але викликала обурення нац.-демократ. сил, які одностайно підтримували повстання проти режиму гетьмана (див. Протигетьманське повстання 1918). Наслідком цього стало зречення П.Скоропадського від влади, проголошене в грамоті, виданій 14 груд. 1918. Літ.: Винниченко В. Відродження нації, ч. 3. К.—Відень, 1920; Дорошенко Д. Історія України: 1917—1923, т. 2. Ужгород, 1930; Гражданская война на Украине: Сборник документов и материалов, т. 1, кн. 1. К., 1967; Конституційні акти України. 1917—1920. К.,
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕТЬМАНСЬКІ ГРАМОТИ П.СКОРОПАДСЬКОГО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
