ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Історія України » Енциклопедія історії України

Коцюбинський Михайло Михайлович
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович (17(05).09.1864— 25(12).04.1913) — письменник, культ. і громад. діяч. Батько Ю.Коцюбинського. Н. в м. Вінниця в родині дрібного чиновника. В дитячі та юнацькі роки жив на Поділлі, освіту здобував у нар. училищі м. Бар та в духовній семінарії у Шаргороді. 1880 по закінченні семінарії переїхав у м. Кам’янець-Подільськ (нині м. Кам’янець-Подільський). Зблизився з народниками і деякий час перебував під їхнім впливом. 1882 повернувся до Вінниці, заробляв на життя приватними уроками. 1884 дебютував як літератор виданням оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Цього ж року у зв’язку з суд. справою над подільською групою «Народна воля» за ним було встановлено таємний поліційний нагляд (не був знятий до кінця його життя). Вчителював у с. Лопатинці (нині село Шаргородського р-ну Він. обл.), займався просвітництвом селян, записував фольклор. Активну літ. діяльність розпочав з 1890 друкуванням праць у західноукр. журналах «Дзвінок», «Правда», «Зоря», «Життє і слово» та ін. Від 1892 у складі Одес. філоксерної комісії (по боротьбі зі шкідником винограду — філоксерою) працював у Бессарабії та Криму. Був чл. нелегальної громадсько-культурницької орг-ції «Братерство тарасівців», підтримував зв’язки із західноукр. діячами. Через хворобу залишив роботу у філоксерній комісії і переїхав до Житомира. 24 січ. 1896 у Вінниці одружився з Вірою Дейшею (н. 22 вересня 1863 — п. 30 грудня 1921). Працював у редакції газ. «Волынь» (1897—98). 1898 оселився у Чернігові, працював спочатку діловодом, а з 1900 — статистиком у земській управі та зав. від. стат. бюро. Зблизився з Б.Грінченком, В.Самійленком, М.Вороним, М.Чернявським, М.Могилянським. Брав участь у виданні збірників і альманахів — «Хвиля за хвилею» (1900), «Дубове листя» (1903), «З потоку життя» (1905). 1903 разом із М.Чернявським оприлюднив відозву із закликом до письменників творчо освоювати досягнення найновішої європ. літератури, розробляти філософсько-психологічну пробле-

матику, втілювати нові худож. принципи. 1906—08 очолював чернігівське товариство «Просвіта», 1907 організував Шевченківський вечір. Влаштовував муз. вечори за участю родички своєї дружини М.Дейші-Сіоницької, М.В.Лисенка, О.Мишуги та ін. Допомагав творчо зростати літ. молоді, збираючи її на традиційні «понеділки» (1906—07) та «суботи» (1911—12), на яких обговорювалися нові твори. Через хворобу виїздив на лікування за кордон на о-в Капрі (Італія), де познайомився із рос. письменником Максимом Горьким. В укр. літературу ввійшов як майстер психологічної прози. Вже його ранні оповідання «Харитя», «Ялинка» (1891), «Маленький грішник» (1893) відзначалися тонким психологізмом, мальовничістю, експресивністю та худож. лаконізмом. У ці ж роки звертається до традиційної для укр. літератури сел. тематики. Публікує повість «На віру» (1891), оповідання «П’ятизлотник» (1892), «Ціпов’яз» (1893), де порушує соціальні та моральноетичні проблеми, вони знайшли своє продовження в оповіданнях «Для загального добра» (1896), «Дорогою ціною» (1901) та ін. Найулюбленішим його жанром була соціально-психологічна новела. Від кін. 1890-х рр. написав низку творів, позначених глибоким реалізмом у зображенні соціального життя: «В путах шайтана» (1899), «По-людському» (1900), «Лялечка» (1901), «У грішний світ», «Під мінаретами» (1904) та ін. У наступний період своєї творчості, що збігся з подіями революції 1905—1907, написав, зокрема, новели: «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Persona grata» (1907), «В дорозі» (1907), «Intermezzo» (1908) та повість «Fata morgana» (1903—10). У ліричних творах стверджував нерозривність долі справжнього митця із людською долею («Intermezzo», «В дорозі», «Дебют»). Вершинами досконалості його особливого худож. стилю критики вважають «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). У своїх останніх новелах («Хвала життю», «На острові», «Цвіт яблуні») доповнив свій ха-

рактерний стиль елементами неоромантизму. У різні роки написав чимало публіцистичних та літ.-критичних праць. П. у м. Чернігів, похований на Болдиній горі. Окремі його твори екранізовано та інсценізовано, перекладено мовами багатьох народів світу. На його честь у Вінниці (1927) і Чернігові (1934) створено музеї (див. Коцюбинського Михайла літературно-меморіальні музеї), споруджено пам’ятники. Його ім’ям названо два населених пункти: смт Михайло-Коцюбинське Чeрніг. р-ну Черніг. обл., смт Коцюбинське Київ. обл., підпорядковане Ірпінській міськраді. У Вінниці встановлено літ. премію ім. М.Коцюбинського, якій 1992 надано статус всеукраїнської. 100-річчя від дня його народження за рішенням Всесвітньої Ради Миру відзначалося в багатьох країнах світу.
Літ.: Коцюбинська І. Спогади і розповіді про М.М. Коцюбинського. К., 1965; М.М. Коцюбинський як громадський діяч: Документи, матеріали, публікації. К., 1968; Калениченко Н.Л. Михайло Коцюбинський: Нарис життя і творчості. К., 1984; Електронна версія книги «Родина Коцюбинських». Web: http://who-is-who. com. ua/ bookmaket/ukrfamily2006/1/6/1.html. Т.І. Лазанська.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «Коцюбинський Михайло Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: Інші моделі протоколів
Довгострокове кредитування як форма участі банку в інвестиційному...
Отдача огнестрельного оружия
СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ ЯК НАПРЯМ РОЗВИТКУ КІЛЬКІСНОЇ ТЕОРІЇ
Вимоги до висновку за результатами перевірки нематеріальних актив...


Категорія: Енциклопедія історії України | Додав: koljan (10.03.2013)
Переглядів: 433 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП