КОМІТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, Мала рада — виконавчий орган Української Центральної Ради. Обраний 21(8) квіт. 1917 на перших заг. зборах УЦР, до його складу увійшло 20 осіб (голова та два його заст. і 17 чл.). Спец. наказом УЦР від 6 трав. (23 квіт.) к-ту доручалося виконувати поточну роботу, а його склад було збільшено до 33 чл., з яких 20 обиралися заг. зборами, решта — поповнювалася ним самим. Окрім того, встановлювалося, що він обирає голів комісій, які діють при УЦР, секретарів та скарбника. Одразу після створення к-т почав займатися підготовкою питань і проектів найважливіших рішень, що мали розглядалися і ухвалюватися на сесіях УЦР, керувати фінансами, підтримувати зв’язок з різними організаціями на місцях. Після видання I Універсалу (див. Універсали Української Центральної Ради) та створення Генерального секретаріату Української Центральної Ради К-т УЦР було перетворено на Малу раду — виконавчий орган УЦР із законодавчими функціями, який діяв між сесіями пленуму УЦР. Чисельність ради встановлювалася в 40 осіб. На поч. лип. до Малої ради увійшло ще 18 чл. — представників нац. меншин. 14(01) серп. був затверджений регламент її роботи. Мала рада складалася за принципом пропорційності між фракціями, що входили до УЦР. У січ. 1918 кількість її чл. збільшилася до 82. Незмінним головою К-ту УЦР, а потім Малої ради був М.Грушевський. Літ.: Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, т. 1—2. К., 1996—97; Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада. К., 1997. О.Б. Кудлай.
радами. Займалися розпалюванням класової ворожнечі між бідняцькими і заможними верствами селянства, перерозподілом землі, вилученням продовольчих запасів за продрозверсткою з т. зв. куркульських г-в. На укр. землях комбіди почали створюватися в ході війни РСФРР і УНР 1918—1919 з ініціативи Тимчасового робітничо-селянського уряду України. Цей уряд видав у листоп. 1918 та січ. 1919 два спец. «положення», які регламентували організацію, склад та функції К.б. Сільс. комбід складався з трьох осіб, волосний — з п’яти-семи. Взимку 1919 К.б. створювалися переважно в Лівобережній Україні, де рад. влада змогла закріпитися. Спроби більшовиків розколоти укр. село, спираючись на його біднішу частину, фактично провалилися. Селянство відповіло на запровадження «воєнного комунізму» масовим повстанським рухом (див. Повстанський рух в Україні 1918—1922), який спричинив падіння рад. влади. Після поновлення рад. влади 1920 більшовики відмовилися від запровадження К.б. і замінили їх комітетами незаможних селян. Літ.: III Всеукраїнський з’їзд Рад: Стенографічний звіт. Х., 1932; Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (листопад 1918 — серпень 1919). Збірник документів і матеріалів. К., 1962; Верстюк В. Махновщина: селянський повстанський рух на Україні (1918— 1921). К., 1991; Третій з’їзд Комуністичної партії (більшовиків України): 1—6 березня 1919 року. К., 2002; Політична історія України. ХХ століття, т. 2. К., 2003. В.Ф. Верстюк.
Батьківщині», «Ліга американських українців», «Асоціація українців Канади» та ін. Подібні оргції діяли і в країнах Пд. та Центр. Америки. Осн. завданням к-тів допомоги було проведення масових пропагандистських заходів проти агресії Третього рейху та збирання грошових коштів, майна, медикаментів, продуктів харчування для Червоної армії (див. Радянська армія) і нас., яке постраждало від війни та гітлерівської окупації. До добродійних кампаній долучалися сотні тисяч робітників, службовців, студентів, фермерів — людей різних національностей та соціальних станів. Літ.: Коваль М.В. Общественнополитическая деятельность трудящихся Украинской ССР в период Великой Отечественной войны. К., 1977; Безсмертя: Книга пам’яті України 1941—1945. К., 2000. Л.В. Легасова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОМІТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
