КОРНІЙЧУК Олександр Євдокимович (25(12).05.1905—14.05. 1972) — письменник-драматург, публіцист, держ. і громад. діяч доби СРСР. Акад. АН УРСР (1939), акад. АН СРСР (1943), Герой Соц. Праці (1967). Н. на ст. Христинівка (нині м. Христинівка) в багатодітній сім’ї слюсаря. 1923 став слухачем робітничого факультету, а через 2 роки — студентом Київ. інституту нар. освіти, який закінчив 1929. Працював сценаристом, ред., зав. худож. відділу на Київ., Харків. та Одес. кіностудіях. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 його життя було пов’язане з фронтовою, громадсько-політ. і держ. діяльністю. Був політпрацівником, кореспондентом центр. газет і партизан. видань. Від 1943 — заст. наркома закордонних справ СРСР та нарком закордонних справ УРСР. Від 1949 — чл. ЦК КПУ і з 1952 — чл. ЦК КПРС. 1953—54 — 1-й заст. голови РМ УРСР. Чл. Всесвітньої ради миру (1956) та її президії. Був одружений з В.Василевською, останньою дружиною була М.Захаренко-Корнійчук. Літ. діяльність розпочав 1925 (роботою «Він був великий», присвяченою В.Леніну). Як дра-
матург дебютував 1928 п’єсою «На грані». У період правління в країні Й.Сталіна (Й.Сталін цікавився його творчістю, мав з ним особисті зустрічі, висловлював йому свої побажання щодо його праць) видрукував, зокрема: драми «Загибель ескадри» (2-га премія на Всесоюзному конкурсі, 1933), «Платон Кречет» (1934; Держ. премія СРСР, 1941) та «Богдан Хмельницький» (1939), комедію «В степах України» (1941), п’єси «Фронт» (1942), «Макар Діброва» (1948), «Калиновий гай» (1950). Найбільш відомими творами 1960-х рр. були «Над Дніпром» (1960), «Сторінка щоденника» (1964), «Пам’ять серця» (1969). Лауреат п’яти Держ. премій СРСР (1941, 1942, 1943, 1949, 1951) і премії УРСР ім. Т.Шевченка (1971). Нагороджений 5-ма орденами Леніна, ін. орденами, лауреат Міжнар. Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» (1960). П. у м. Київ, похований на Байковому цвинтарі. У с. Плюти Обухівського р-ну Київ. обл. створено будинок-музей О.Корнійчука. В Києві по вул. Шовковичній № 10, де жив К., на його честь встановлено меморіальну дошку. Тв.: Твори, т. 1—5. К., 1966—68; Зібрання творів, т. 1—5. К., 1986—88; Драматичні твори. К., 1999. Літ.: Горбунова Е. Драматургия А.Корнейчука. М., 1952; Пархоменко М. Александр Корнейчук. М., 1952; Гебель В.А. А.Е. Корнейчук. М., 1957; Старинкевич Є. Олександр Корнійчук. В кн.: Літературні портрети, т. 1. К., 1960; Кобылецкий Ю.С. Драматург и время. М., 1973; Пам’ять серця. Спогади про Олександра Корнійчука. К., 1978; Вакуленко Д. Олександр Корнійчук. К., 1985; Корнійчук М.Ф. І в пам’яті, і в серці. К., 1988; Харченко О.Д. Літературні читання в Плю-
163 КОРНІЙЧУК
В.О. Корнієнко.
Л.Р. Корнієць.
О.Є. Корнійчук. Корнієнко В. Ілюстрація до поеми І. Котляревського «Енеїда» (Дідона і троянці). 1903—1904.
164 КОРНІЛОВ
тах. «Архіви України», 1988, № 4; НАНУ: Персональний склад: 80 років. К., 1988; Коломієць Р. Титан міфотворення: До 90-річчя з дня народження Олександра Корнійчука. «Культура і життя», 1995, 21 черв.; Василенко Р. Життя в гримі та без: Шляхами діаспори. К., 1999; НАН України. Персональний склад. 1918—2003. К., 2003. Л.Ф. Шепель.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРНІЙЧУК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
