КРИЛІВ — істор. місто. Було розташов. у гирлі р. Тясмин (прит. Дніпра). Нині затоплене водами Кременчуцького водосховища. Заснований бл. 1615 магнатом Яном Даниловичем. Належав до Чигиринського староства Київського воєводства, мав магдебурзьке право. Був укріплений земляними валами. 1625, 1637—38
опинявся в епіцентрі подій козац. війн. На початку національної революції 1648—1676 у трав. 1648 спалений відступаючими урядовими військами. Сотенний центр Чигиринського полку. За часів громадянських війн кінця 50— 60-х років 17 століття в Україні — місце численних бойовищ (найвідоміше — погром у серп. 1662 рос. військ кн. Г.Ромодановського загонами Ю.Хмельницького та союзних татар). Зруйнований під час чигиринських походів турецько-татар. військ 1677—78 (див. Російсько-турецька війна 1676—1681). Відроджується на рубежі 17—18 ст. як маєтність миргород. полк. Д.Апостола. 1711 населення містечка на вимогу царського уряду, згідно з умовами Прутського трактату 1711, було переселене на Лівобережжя. Від 1720-х рр. К. відроджується зусиллями польс. адміністрації. Бл. 1736 з поверненням під рос. зверхність правого берега Тясмину напроти польс. К. зростає Крилівська слобідка, згодом центр (де-юре 1744—53) Крилівської сотні Миргородського полку. З утворенням Нової Сербії підрос. К. стає центром одного з 2-х новосербських полків (Пандурського). Через поширення в регіоні гайдамацького руху, піднесення польс. частини міста простежується лише з 1780-х (1782 польс. король Станіслав-Август Понятовський підтвердив магдебурзький привілей К.). Наприкінці 18 ст. в рос. частину К. переселяється чимало старообрядців (див. Старообрядництво). Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) розпочинається процес об’єднання польс. та рос. міст. 1795 місто (вже формально єдине) стає повітовим і отримує нову назву — Олександрія. Однак уже через рік, 1796, повіт було скасовано, а місту повернуто стару назву. 1821 колишня рос. частина К. була зарахована до складу військових поселень, тут було розквартировано кірасирський полк ордена св. Георгія Переможця, а поселення отримало назву Новогеоргіївськ. Колишня польс. частина залишилася в попередньому статусі й зберегла назву К. 1864 К. налічував 1948 жителів, Новогеоргіївськ — 7920. Гол. заняттям городян була торгівля лісом (він сплавлявся річкою) та худобою.
Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. старе місто підупадає. В роки української революції 1917—1921 в місті не раз змінювалася влада. З середини 1930-х рр. у місті діяли електростанція, меблева ф-ка,
339 КРИЛОВ
маслозавод та ін. підпр-ва. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 місто було від 7 серп. 1941 до 3 груд. 1943 окуповане військами вермахту. Після війни госп-во міста повністю відбудували. 1 листоп. 1957 почалося буд-во Кременчуцької ГЕС. К.-Новогеоргіївськ мав потрапити до зони затоплення, у зв’язку з цим його жителі були переселені, переважно до Світловодська. 4 жовт. 1959 було перекрито основне русло Дніпра. Нині про існування в регіоні містечка під назвою К. нагадує назва місц. лісництва — Крилівське лісництво. У Світловодському міськ. краєзнавчому музеї зберігаються фотографії, зроблені колишнім кореспондентом районної газ. «Прапор комунізму» В.Перепечаєм, на яких задокументовані останні, перед затопленням, миттєвості Новогеоргіївська. Літ.: ІміС УРСР. Кіровоградська область. К., 1972; Пивовар А.В. Поселення Задніпровських місць до утворення Нової Сербії: в документах середини ХVIII століття. К., 2003; Історії нашої пам’яті. Web: Cвітловодський інформаційно-ресурсний центр (http://sv.cen.library.kr.ua). Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРИЛІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
