ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Історія України » Енциклопедія історії України

ЛИТВА
ЛИТВА, Литовська республіка — д-ва у Сх. Європі, на пд.-сх. узбережжі Балтійського моря. Межує на пн. з Латвією, на сх. і пд. — з Білоруссю, на пд. зх. — з Польщею та Калінінградською обл. РФ. Територія 65,2 тис. км2. Столиця — м. Вільнюс. Адм.-тер. поділ — 10 повітів. Населення бл. 3,6 млн осіб (2006). Етнічний склад — литовці (83,4 %), поляки (6,7 %), росіяни (6,3 %), білоруси (1,2 %) та ін. (2,4 %). Держ. мова — литовська. Переважна кількість віруючих — римо-католики (79 %), православні (4,1 %), протестанти (1,9 %). Грошова одиниця — лит. (100 центів).

Литва. Костьол св. Іоанна з дзвінницею і великий двір Віленського університету. Картина невідомого художника кінця 18 — початку 19 ст.

ким князем Л. Підтримка рим. престолу дала змогу литовцям на деякий час змінити баланс сил у боротьбі з Тевтонським орденом. Від серед. 13 ст. литов. князі починають приєднувати спустошені монголо-татарською навалою землі Київської Русі. 1385 у зв’язку з Кревською унією 1385, яка передбачала шлюб вел. кн. литов. Ягайла з польс. королевою Ядвігою, Л. та Польща об’єднувалися в єдину д-ву. 1410 об’єднані війська Л. та Польщі остаточно розгромили лицарів Тевтонського ордену. 1561 Л. вступила в Лівонську війну проти Росії (див. Лівонська війна 1558—1583). Згідно з Люблінською унією 1569 Л. та Польща об’єдналися в нове держ. утворення — Річ Посполиту. Після її поділів у 2-й пол. 18 ст. (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) осн. частина литов. земель перейшла до Російської імперії. Литовці брали участь у польському повстанні 1830—1831 та польському повстанні 1863—1864. Після придушення повстань почалася інтенсивна русифікація Л. У грудні 1918 — січні 1919 на литов. землях було встановлено рад. владу, з лютого 1919 литов. землі були в складі ЛитовськоБілорус. СРР, а в серпні цього ж року було проголошено незалежну Литов. Республіку. 1921 Л. увійшла у склад Ліги Націй. Згідно з конституцією 1922 Л. — парламентська республіка, однак уже 1926 було здійснено держ. переворот, внаслідок якого встановлено авторитарний режим на чолі з А.Сметоной. З початком Другої світової війни у вересні 1939 Л. потрапила до сфери рад. інтересів. У жовтні 1939 СРСР змусив Л. підписати договір про взаємодопомогу, і на території країни були утворені рад. військ. бази. 15 червня 1940 СРСР окупував Л. Були проведені вибори до Нар. сейму, який проголосив рад. владу й звернувся з проханням про вступ Л. до складу Рад. Союзу. 3 серпня 1940 Л. ввійшла до складу СРСР. Почалася радянізація всіх сфер життя, 15 червня 1941 — масова висилка репресованих литовців в інші р-ни СРСР. На другий день після нападу 22 червня 1941 Німеччини на СРСР литовці створили Тимча-

совий уряд. Однак гітлерівська адміністрація розпустила його, залишивши лише управління на місцях, що займалося реквізицією майна та набором робочої сили для воєн. пром-сті Німеччини. Після відновлення 1944 в Л. рад. влади в країні почалася масова колективізація сільського госп-ва, що супроводжувалася депортаціями населення на пн. СРСР, у Сибір та Середню Азію. Загалом було депортовано бл. 230 тис. осіб. Боротьбу проти рад. влади очолив партизан. рух «лісових братів», спротив тривав до серед. 1950-х рр. Після смерті Й.Сталіна 1953 почалася поступова лібералізація режиму, у місц. комуніст. номенклатурі стали переважати литовці. Курс ген. секретаря ЦК КПРС М.Горбачова на перебудову дав змогу створити в Л. масовий рух «Саюдіс» («Рух за перебудову»). У лютому 1990 кандидати від «Саюдіса» перемогли на виборах до ВР Литов. РСР. 11 березня 1990 новий склад ВР проголосив незалежність Л. Президентом країни було обрано лідера «Саюдіса» В.Ладсбергіса. Кер-во Кремля відмовилося визнавати незалежність Л.: була запроваджена екон. блокада республіки, проте вона виявилася неефективною й була знята в липні 1990. Розпочалися переговори між литов. та союзним кер-вом. У січні 1991 рад. війська захопили кілька будівель у Вільнюсі, включаючи телевізійний центр, тоді було вбито 13 і поранено сотні людей, які вийшли на захист незалежності своєї д-ви. На референдумі у лютому 1991 90 %

населення проголосувало за незалежність Л. У вересні 1991 нова влада почала видавати свідоцтва про реабілітацію литовців, які були засуджені за «антирадянську діяльність». 1992 було прийнято закони, згідно з якими кандидати на високі держ. посади мали повідомляти, чи не співробітничали вони у минулому з КДБ (див. Комітет державної безпеки СРСР). На виборах 1992 президентом країни було обрано колиш. першого секретаря Комуніст. партії А.-М.Бразаускаса. На місц. виборах 1996 перемогли представники правоцентристських сил на чолі з В.Ландсбергісом. 1998 президентом став реемігрант зі США В.Адамкус. Основу економіки Л. складає агропром. сектор, в ньому задіяна 1/5 всього працеспроможного населення країни. Традиційною галуззю сільс. госп-ва є м’ясомолочне тваринництво. Вирощують ячмінь, пшеницю, льон, цукровий буряк, картоплю тощо. Серед ін. галузей у країні розвинена машинобудівна, деревообробна, суднобудівна та судноремонтна пром-сть. 2006 ВВП на душу населення склав 15,1 тис. дол. США. Після вступу країни у травні 2004 до Світової організації торгівлі та Європейського Союзу прискорилися темпи переорієнтації литов. економіки на Захід. Знизився рівень безробіття з 11 % у 2003 до 4,5 % у 2006. Українці в Литві. Історія Л. тісно пов’язана з історією України (див. Литовці в Україні). Територія розселення литов. племен межувала з Давньорус.

д-вою. У 13 ст. Велике князівство Литовське ввійшло в союзницькі відносини з Галицько-Волинським князівством: здійснювалися спільні воєн. операції проти монголів, Польщі та хрестоносців. Після занепаду Галицько-Волин. д-ви і в умовах міжусобної боротьби в Золотій Орді всі укр. землі, за винятком Галичини, увійшли до складу Л. Власне литов. землі в період розквіту Великого князівства Литов. становили менше 10 % його території. Литва поступово перетворилась на Литовсько-Рус. д-ву (повна назва — Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське). Ця середньовічна країна перейняла традиції держ. життя, судоустрою, військ. справи княжої Русі, рус. мова стала державною. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. в Л. видавалися переклади творів Т.Шевченка та І.Франка, відбувалися гастролі укр. театрів. Українці й литовці співпрацювали в Союзі автономістів у Державній думі Російської імперії. У період між двома світ. війнами в Л. діяли зарубіжні філії Української військової організації, згодом — Організації українських націоналістів. Уряд Л. надавав дипломатичне прикриття чільним діячам цих орг-цій. У Каунасі (тодішній держ. центр Л.) друкувався нелегальний орган УВО «Сурма». У цей же період в Л. діяли укр. громадсько-політ. орг-ції Тво литовців-українців та Культурно-освітнє т-во українців у Литві, які займалися культурницько-просвітницькою, політ., видавничою діяльністю й матеріально підтримували українців.

171
ЛИТВА

Литва. Кафедральний собор св. Станіслава з дзвінницею у м. Вільнюс. Фото початку 21 ст.

172
ЛИТВИН

В.М. Литвин.

Із приходом Червоної армії (див. Радянська армія; 1940) всі укр. організації припинили своє існування. Кількість українців Л. зросла після II світ. війни внаслідок залучення на буд-во в Л. численних пром. підпр-в та для роботи на них кваліфікованих робітників і спеціалістів з ін. республік, у т. ч. з УРСР. До 1989 чисельність українців зросла до 44,8 тис. (1,2 % усього населення країни), 78,6 % цих українців народилися поза межами Л. Українці посідають у Л. друге місце (після євреїв) за часткою осіб, які мають вищу освіту (21,9 %) і перше — за часткою осіб із середньою спеціальною освітою (28,7 %). За рад. влади укр. спільнота Л. не мала умов для свого національно-культ. розвитку. Ситуація змінилася з набуттям країною незалежності, коли д-ва взяла на себе зобов’язання сприяти реалізації прав нац. меншин на збереження і розвиток їхньої самобутності. У жовтні 1989 у Вільнюсі відбулась установча конференція Громади українців Литви (ГУЛ), яка об’єднала осередки орг-ції в 6-ти містах країни. Гол. напрямком роботи ГУЛ є культурнопросвітницька діяльність: організація концертів укр. артистів, диспутів, вистав. У містах країни діють укр. суботні (недільні) школи, їхня робота фінансується Литов. д-вою. У складі ГУЛ працюють комерційні структури, ЗАТ, які сприяють налагодженню екон. і торг. зв’язків із Україною. На центр. литов. телебаченні виходить програма «Трембіта», по радіо двічі на місяць звучить укр. передача «Калинові грона». У респ. газ. «Эхо Литвы» вміщена сторінка укр. мовою «Українська світлиця», у Вільнюсі друкується інформаційний місячник «Пролісок», у Клайпеді — «Слово і час». Від лютого 1991 у Л. офіційно зареєстровано греко-катол. громаду (1992 їй повернуто церкву Пресвятої Трійці; це єдина укр. святиня поза межами України на території колиш. СРСР). У приміщеннях колиш. василіянського монастиря діє укр. суботня школа, молодіжний реліг. центр. Від 1992 працює Асоціація украї-

ністів. Із 1997 у Вільнюсі діє Центр к-ри українців Литви (голова — Н.Непорожня), у м. Вісагінас — укр. нац. культ. центр «Барвінок», як частина литов. «Скаутісу» діє укр. «Пласт». Новий етап відносин між двома країнами відкрився після встановлення 12 грудня 1991 дипломатичних відносин між Україною та Литов. Республікою. Цьому крокові передувало взаємне визнання незалежності країн (так, 26 серпня 1991 ВР України визнала держ. незалежність Л., відповідна постанова щодо визнання незалежності України була прийнята литов. сеймом 4 грудня 1991). З серпня 1992 в Україні було відкрито Посольство Литов. Республіки, а через рік почало діяти Посольство України в Литві. Основу українсько-литов. відносин було покладено підписанням Договору про дружбу і співробітництво 8 лютого 1994. Зі вступом Литви до ЄС та НАТО українсько-литов. відносини набули нових перспектив. 28 березня 2002 було підписано Декларації президентів України і Литовської Республіки щодо взаємодії на міжпарламентському і міжурядовому рівнях в досягненні стратегічних цілей України — інтеграції в європ. і євроатлантичні структури. Розвивається БалтоЧорномор. співробітництво (див. Балтійсько-Чорноморська дуга).
Літ.: Литва — Україна: історія, політологія, культурологія. Вільнюс, 1995; Гачев Г.Д. Национальные образы мира. Соседи России: Польша, Литва, Эстония. М., 2003; Белоруссия и Литва: Исторические судьбы Северо-Западного края. М., 2004; Курукин И.В. Великая Литва или «альтернативная» Русь? «Вокруг света», 2007, № 1; Широкоряд А.Б. Давний спор славян: Россия, Польша, Литва. М., 2007. М.С. Бур’ян, Я.Л. Примаченко.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛИТВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: ТЕНДЕРНІ УГОДИ
Змінні грошові потоки
МАСА ГРОШЕЙ В ОБОРОТІ. ГРОШОВІ АГРЕГАТИ ТА ГРОШОВА БАЗА
ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ТА ЗОЛОТОВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ В МЕХАНІЗМІ ВАЛЮТНОГО ...
Аудит вилученого капіталу


Категорія: Енциклопедія історії України | Додав: koljan (11.03.2013)
Переглядів: 636 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП