МАЛОРОСІЙСЬКИЙ ПРИКАЗ («Приказ Малыя Россіи») — один із центр. держ. органів Рос. д-ви 2-ї пол. 17 — поч. 18 ст. Засн. 10 січня 1663 (31 грудня 1662) як один із відділів Посольського приказу для відання укр. справами. Через М.п. царський уряд підтримував зв’язок з укр. кер-вом, здійснював контроль за політико-адм. діяльністю гетьман. адміністрації та царських воєвод в Україні. М.п. санкціонував вибори нового гетьмана та вищої козац. адміністрації, розглядав справи та організовував розшук збіглих з Росії в Україну селян, кріпаків і солдатів; через служителів приказу, платних агентів з числа укр. населення та іноз. купців збирав інформацію про політ. обстановку в Україні; здійснював безпосереднє кер-во воєводами в укр. містах. М.п. як суд. орган розглядав справи про злочини службових осіб цього приказу, воєвод та царських ратних людей в Україні, остаточно вирішував питання про міру покарання за злочини, вчинені гетьманом або вищою старшиною (крім смертної кари, що санкціонувалася особисто царем). Із звуженням меж укр. автономії прерогативи М.п. розширювалися. М.п. ліквідовано 1722 у зв’язку із заснуванням Малоросійської колегії та передачею укр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАЛОРОСІЙСЬКИЙ ПРИКАЗ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
