МУСІН-ПУШКІН Олексій Іванович (27(16).03.1744—13(01).02. 1817) — рос. держ. діяч, історик, археограф, граф (з 1797). Член Петерб. АН (з 1789). Обер-прокурор Найсвятійшого Синоду (1791—95). Президент Академії мист-в (1794—99). Збирав і досліджував пам’ятки давньої писемності, археології та історії, нумізматичні збірки. Виявив і ввів до наук. обігу першу відому тоді давньорус. монету — срібляник вел. кн. київ. Ярослава Мудрого. Ініціатор й один з укладачів анкети Найсвятійшого Синоду щодо виявлення та опису стародавніх рукописів у церквах і монастирях. Відкрив Лаврентіївський літопис, список «Руської правди», «Повчання» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім», «Книгу Большому чертежу» (див. «Большому чертежу книга») та низку ін. пам’яток 12—17 ст., які дослідив і опублікував. Автор істор. дослідження про розташування Тмутороканського князівства (1794). Слід зазначити, що під час Війни 1812 при пожежі в Москві був втрачений примірник тексту «Слова о полку Ігоревім», який слугував основою для опублікованого М.-П. його варіанта
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУСІН-ПУШКІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
