МОРОЗ Олександр Олександрович (н. 29.02.1944) — політ. і держ. діяч. Голова Верховної Ради України (1994—98, 2006—07). Н. в с. Буда Таращанського р-ну Київ. обл. в сел. сім’ї. 1960—65 навч. в Укр. с.-г. академії (Київ), за фахом — інженер-механік. Трудову діяльність розпочав 1965 інженером у Ємільчинському райоб’єднанні «Сільгосптехніка» (Житомир. обл.). Після служби в армії (1965—66) працював 1966— 74 викладачем, а згодом — зав. відділу механізації Таращанського технікуму механізації сільс. госп-ва. 1974—75 — старший інженер-технолог, старший виконроб мехзагону Таращанського райоб’єднання «Сільгосптехніка». 1975—76 — старший інженер Київ. обласного об’єднання «Сільгосптехніка». З 1976 розпочалася його типова кар’єра компарт. функціонера (був членом КПРС 1972— 91). 1976—83 — зав. сектору механізації та електрифікації сільс. госп-ва, заст. завідувача с.-г. відділу Київ. обкому КПУ. 1983— 85 — секретар Київ. обласної ради профспілок. 1985 закінчив ВПШ при ЦК КПУ, отримав диплом політолога. 1985—89 — 1-й секретар Київ. парткому обласних орг-цій та установ. 1989— 90 — зав. аграрного відділу Київ. обкому КПУ. 1990 обраний нар. депутатом України. Став лідером комуніст. більшості (т. зв. групи 239). Після заборони Комуністичної партії України (серпень 1991) був
одним з ініціаторів створення Соціаліст. партії України (СПУ). На установчому з’їзді СПУ (жовтень 1991) обраний головою її політради. У березні 1994 вдруге обраний нар. депутатом, а в травні 1994 — Головою ВР України. 1994—96 —співголова конституційної комісії, зробив вагомий внесок у прийняття Конституції України 1996. Брав участь у президентських виборах 1994 (13,04 % голосів), 1999 (11,29 %), 2004 (5,77 %), зайнявши в усіх трьох кампаніях 3-тє місце. Під час президентських виборів 1999 разом із О.Ткаченком, Є.Марчуком та В.Олійником створив «канівську четвірку», яка вирішила, що єдиним кандидатом від неї має бути Є.Марчук. Але М. не зняв своєї кандидатури і пішов на вибори самостійно, що призвело до розколу «канівської четвірки». Після виборів звинуватив Президента України Л.Кучму у фальсифікації виборів і став його гол. опонентом. У листопаді 2000 став організатором найгучнішого політ. скандалу в незалежній Україні, оприлюднивши т. зв. плівки Мельниченка в справі про вбивство журналіста Г.Ґонґадзе. 2002 втретє обраний до ВР України за списком СПУ, очолив у парламенті фракцію СПУ. Працював у к-ті з питань правової політики. Активний учасник «Помаранчевої революції» 2004. У листопаді 2004 СПУ підтримала В.Ющенка на виборах Президента України, в результаті чого отримала ряд портфелів у кабінетах міністрів Ю.Тимошенко та Ю.Єханурова. 2006 також за списками СПУ був обраний до парламенту четвертий раз. У ході тривалої «спікеріади» 7 липня 2006 М. був обраний вдруге головою ВР України за підтримки фракції Партії регіонів України та КПУ. На виборах 2007 СПУ не подолала 3 %-й бар’єр і М. не отримав депутатський мандат. Восени 2009 включився в чергову президентську кампанію. Автор численних публікацій, серед них — книги «Куди йдемо?», «Вибір», «Політична анатомія України» та ін. — і кількох збірок поезій — «…З відстані»,
«Обличчям до вогню», «Белый снег на каменной террасе». Нагороджений медаллю «За трудову доблесть», орденом Преподобного Нестора-літописця 1-го ст. (УПЦ МП). 1998 нагороджений орденом Ярослава Мудрого 5-го ст., але від нагороди відмовився. Тв.: Куди йдемо?.. К., 1993; Вибір. К., 1996; Тема для роздумів. К., 1996; Дорога, з якої не зійти. К., 1999; Між вічними полюсами. К., 1999; Хроніка одного злочину. К., 2000; Про землю, Конституцію і не тільки. К., 2001; …З відстані. К., 2004; Політична анатомія України. К., 2004; Белый снег на каменной террасе. К., 2006; Обличчям до вогню. К., 2006. Літ.: Литвин В.М. Політична арена України: Дійові особи та виконавці. К., 1994; Хто є хто в українській політиці. К., 1996; Хто є хто в Україні. К., 1997—2002; Хто є хто: Партії та політики, вип. 1. К., 2002; Державотворчий процес в Україні 1991—2006. К., 2007; Еволюція влади: Літопис новітньої історії України 1991—2007 рр. К., 2008; Касьянов Г. Україна 1991— 2007: Нариси новітньої історії. К., 2008; Офіційний сайт Соціалістичної партії України. Web: http://spu.in.ua. О.А. Удод.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Олександр Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
