ОЛЕКСАНДРІЯ (до 1758 — Усівка, Усиківка, 1758—84 — Бечея, 1784—95 — Олександрійськ, Олександрія, 1795—1806 — Усівка) — місто обласного підпорядкування Кіровоградської області, райцентр. Розташов. на берегах р. Інгулець (прит. Дніпра) та його прит. Березівка. Населення 92,6 тис. осіб (2005). Міськраді підпорядковані с-ща міськ. типу Димитрове та Пантаївка. При впадінні в Інгулець р. Березівка вже з 1739 існувало кілька хуторів переселенців, власниками яких вважалися козаки Миргородського полку. Одним із них був Г.Усик. Перша згадка про поселення на території міста датується 1746. Із часу свого заснування Усівка була укріпленим пунктом, який стояв на шляху набігів татар на землі поблизу Інгульця. У серед. 18 ст. в Усівці й навколо неї почали селитися селяни-втікачі. Поселення стояло на важливому торг. шляху в Крим. За переписом 1752, в Усівці налічувалося 109 дворів, населення — 256 осіб. 1759 збудована перша правосл. церква св. Миколая. Статус поселення Усівка отримала 1754; після буд-ва фортеці св. Єлизавети (нині там м. Кіровоград) в Усівці розміщується військ. гарнізон — солдати й офіцери Пандурського полку. Зі створенням Нової Сербії на території сучасної О. спочатку з’явилися Усівський і Березівський шанці; 1758 їм було дано сербські назви — Слань-Камінь і Бечея.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЛЕКСАНДРІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
