ОПІЛЛЯ — 1) давньорус. назва безлісих або малолісистих рівнинних територій з родючими ґрунтами в межах лісових зон, які здавна використовувалися під орні землі; 2) зх. частина Подільської височини в межах Львівської області, Івано-Франківської області та Тернопільської області, розташов. на захід від горішньої течії річок Золота Липа, Коропець й гирла р. Стрипа. Висота — 350—400 м, найвищі вершини — 470 м. На відміну від самого Поділля давніші геол. формації не виходять на О. на поверхню, натомість велику товщину становить крейдяна формація. О. перетинають ліві притоки Дністра — Зубра, Бібр-
604 ОПІЛЬСЬКИЙ
ка, Свирж, Гнила Липа, Нараївка, Золота Липа, Коропець, які творять широкі заплави. На О. більша кількість атмосферних опадів, ніж на Поділлі, 1 /4 площі складають лісові масиви (буково-дубово-грабові) на сірих лісових ґрунтах. Важливі міста: Бережани, Бібрка, Монастириська, Підгайці, Перемишляни, Рогатин, Ходорів. Літ.: ГЕУ, т. 2. К., 1990. В.С. Пашук.
«Поцілунок Іштари» (1923), «Школяр з Мемфісу» (1921), створенню яких передувало вивчення істор. джерел, географії, ознайомлення з фольклором та етнографією. П. у м. Львів. Тв.: Золотий Лев. Повісті. К., 1989; Іду на вас. Ідоли падуть. К., 1993; Твори, т. 1—4. Львів, 2005. Літ.: Ящук П. Майстер історичних полотен. В кн.: Опільський Ю. Упирі. Повісті. Львів, 1965; Гнатюк М. Майстер історичної прози. В кн.: Опільський Ю. Іду на вас. Ідоли падуть. Львів, 1988; Гром’як Р. Історична проза Юліана Опільського. В кн.: Опільський Ю. Золотий Лев. К., 1989; Ільницький М. Минувшина — наука на майбутнє. В кн.: Опільський Ю. Твори, т. 1. Львів, 1994. М.М. Ільницький.
укр. письменник В.Вражливий (1905—38). Літ.: ІМіС УРСР: Полтавська область. К., 1967; Полтавщина: Енциклопедичний довідник. К., 1992. О.Г. Бажан.
Юліан Опільський.
Опішне. Національний музей-заповідник українського гончарства. Композиція «Україна або козак Мамай під деревом Бо*». Автор А. Ільїнський. Фото 2005.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОПІЛЛЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
