ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОК — комплекс споруд 14—19 ст. в м. Острог. Побудований на місці давньорус. городища 11—13 ст. в пд. частині істор. середмістя Острога. Заснований основоположни-
Острозький замок. Вежа мурована. Вигляд з південного сходу. Фото 2008.
694 ОСТРОЗЬКІ
Герб князів Острозьких. Із видання «Лист Мелетія, святішого патріарха Олександрійського, до молебного єпископа Іпатія Потія». Дермань, 1605.
Герб князів Острозьких на фасаді замку в Острозі.
великий напівкруглий виступ. Ренесансний декор завершень споруди належить до поч. 16 ст. Вежа є унікальною оборонною спорудою середньовічної Волині та єдиною на території України житловою баштою 2-ї пол. 14 ст., яка порівняно добре збереглася донині. Богоявленська церква розміщена в пн. частині замкового подвір’я, біля давнього рову. Її пристосовано для оборони: пн. стіна потовщена (2,8 м) та обладнана бійницями для гармат. З 1636 до серед. 19 ст. будівля не використовувалася і дійшла до стану руїни. 1886—91 храм відновлено за проектом В.Токарева на старих фундаментах. За схемою плану та об’ємно-просторовою структурою він повторює давню споруду, від якої збережено тільки пн. стіну. Тепер Богоявленська церква — хрещатобаневий, шестистовпний, триапсидний, п’ятиверхий храм, який є домінантою ансамблю. Арх-ра храму посідає особливе місце в церк. буд-ві України як проміжна ланка між давньорус. зодчеством й арх-рою 16—17 ст. з притаманними їй готичними елементами. Нова (Кругла) башта зведена на пд.-зх. розі оборонних мурів під час модернізації укріплень О.з. на поч. 16 ст. Циліндрична за формою мурована башта поділена на 3 яруси. Висота триярусної споруди з боку рову через перепад рельєфу значно збільшується завдяки цокольному ярусу. Внутр. діаметр башти — 13 м, товщина стін нижнього ярусу —
3,5 м. Другий ярус завершують машикулі-бійниці на кам’яних фігурних кронштейнах. Увінчує башту аттик із фігурним завершенням. Архіт. та конструктивні якості башти визначають її як унікальний зразок фортифікаційного мист-ва України й ренесансної стилістики в укр. арх-рі. Надбрамна дзвіниця розміщується в пн.-зх. куті замкового подвір’я на місці давньої брами й належить до останнього періоду буд-ва на Замковій горі. Дзвіниця та цегляно-металева огорожа по периметру подвір’я споруджені за проектом цивільного інж. А.Павловського, коли впорядковувалася територія замку. Дзвіниця двоярусна, прямокутна в плані з проїздом у першому ярусі до замкового подвір’я. Верхній ярус вирішений у вигляді восьмигранного підбанника, увінчаного банею. Зовн. декор дзвіниці характерний для «єпархіальної» арх-ри кінця 19 — поч. 20 ст. О.з. — унікальна пам’ятка фортифікаційної арх-ри Волині — є складовою Держ. історикокульт. заповідника у м. Острог, створеного 1981. У приміщенні Вежі мурованої працює краєзнавчий музей, заснований 1916. Літ.: Історія українського мистецтва, т. 2. К., 1967; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 3. К., 1985; Енциклопедія українознавства, т. 2. К., 1994; Polak Т. Zamki na Kresach. Warszawa, 1997; Пам’ятки архітектури та містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. К., 2000; Замки та фортеці: Альбом (архітектурні перлини України). К., 2007. Р.І. Бондаренко.
міновича 1366 підписав разом із ним угоду з польс. королем Казимиром III. Очевидно, до 1352 — бл. 1366 Данило, а потім його сини Юрій (після 1370—1377) та Михайло (1383—87) тримали Холмське князівство. Острозьке князівство сформувалося в 2-й пол. 14 ст. і на поч. 16 ст. поступово перетворилося на найбільший комплекс магнатського землеволодіння на укр. землях. Бл. 1450 з Острозького князівства виділилося Заславське. 1603 володіння О. були поділені між синами Василя-Костянтина (див. В.-К.Острозький) Янушем (див. Я.Острозький) та Олександром. Щоб уникнути роздроблення маєтків, останній із О. Януш 1608 заснував Ординацію Острозьку (майорат із 24 міст і бл. 600 сіл), яка після його смерті перейшла до князів Заславських, а після вигаснення останніх — до князів Любомирських. Визначними представниками роду були Федір (див. Ф.Острозький), Костянтин Іванович (див. К.Острозький), Василь-Костянтин, Януш і Олександр (1571—1603; волин. воєвода з 1593). О. були найпотужнішою укр. князівською родиною у ХVI — на поч. ХVII ст. З ними пов’язані культ. відродження, організація освіти та запровадження друкарства. Брали також активну участь в організації оборони пд.-сх. кордонів від ординців. Літ.: Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини ХVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993; Войтович Л. Родина князів Острозьких. «ЗНТШ», 1996, т. 231; Мицько І. Синодики монастирів як унікальне джерело української генеалогії: Князі Острозькі. «Лавра», 1999, № 2; Войтович Л. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква, 2006. Л.В. Войтович.
Острозький замок. Нова (Кругла) башта. Фото 2008.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
