ПІДВОЛОЧИСЬК — с-ще міськ. типу Тернопільської області, райцентр. Розташов. на правому березі р. Збруч (прит. Дністра). Населення 7700 осіб (2007). Відомий із серед. 17 ст. як незначний населений пункт, який був розташов. навпроти м. Волочиськ. Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 П. відійшов до Австрії. 1810—15 — у складі Рос. імперії. Із 1815 — знов у складі Австрії, на російсько-австрійс. кордоні. У серед. 19 ст. П. — присілок с. Староміщина (нині село Підволочиського р-ну Терноп. обл.). 1871 через П. пройшла залізниця Тернопіль—
Жмеринка, якою з 1874 здійснювалося регулярне сполучення між Австро-Угорщиною та Рос. імперією. У П. було споруджено прикордонну станцію, де відбувалася перевалка вантажів (у першу чергу збіжжя) з рос. вагонів у європейські. (Така операція була необхідна через різну ширину колії.) Завдяки цьому П. став привабливим місцем для комерсантів і швидко перетворився із села на містечко, яке інтенсивно зростало (у 1880 — 1,8 тис. мешканців, у 1914 — 5,9 тис., із них 2/3 — євреї). На початку Першої світової війни в серпні 1914 П. був окупований рос. військами. Із листопада 1918 — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. У липні 1919 зайнятий польс. військами. Між світ. війнами П. перебував у складі Польщі (на кордоні з СРСР). У зв’язку з незначним товарообігом між Польщею та СРСР і закритістю кордону значення П. в порівнянні з довоєнним часом упало. П. був одним із перших населених пунктів Західної України, куди (17 вересня 1939) вступили рад. війська. У січні 1940 П. надано статус с-ща міськ. типу і райцентру. Окупований нацистською Німеччиною з 5 липня 1941 до 21 березня 1944. Збереглися поховання вояків Української Галицької армії, які загинули в червні—липні 1919.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДВОЛОЧИСЬК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
