ВЕНЕДИ, Венети (лат. Venedi, Venethi, Veneti) — давні племена, які згадуються антич. авторами 1—2 ст. і готським істориком серед. 6 ст. Йорданом. Зокрема, Пліній Старший та Птолемей локалізують В. у Прибалтиці (Венедська затока). За Тацітом, В. мешкали на пн. та сх. від Карпат (на сх. від лугіїв, готів і естіїв, на пн. від сарматів, «між певкінами та феннами»). Певтингерова карта (див. Пейтингерові таблиці) згадує В. у пониззі Дунаю. Найдостовірнішою вважається інформація Таціта щодо сх.-європ. В. Саме В. могли бути предками слов’ян давніх, Йордан вказує, що сучасні йому склавени, анти та В. походять «з одного кореня». До пізнього середньовіччя назва В. збереглася серед германців і фінів для визначення слов’ян-сусідів. У 4 ст. н.е. В., за Йорданом, були підкорені готами. У цьому зв’язку В. 1-ї пол. 1 тис. н.е. можна пов’язати з пізньозарубинецькими племенами (див. Зарубинецька культура), а також з нас. київської культури, слов’ян. частини черняхівської культури і зубрицької культури. Після стрімкого розселення слов’ян у 6 ст. назва В. закріплюється за нас. дзєдзіцької культури. Літ.: Обломский А.М., Терпиловский Р.В. Среднее Поднепровье и Днепровское Левобережье в первые века нашей эры. М., 1991; Козак Д.Н. Етнокультурна історія Волині (I cт. до н.е. — IV ст. н.е.). К., 1991; Свод древнейших письменных известий о славянах, т. 1. М., 1991. Р.В. Терпіловський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕНЕДИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
